Історія формування біблійного канону в старозавітний період

ЗМІСТ

вступ.........................................................................................................................з

РОЗДІЛ 1. Етапи формування біблійного канону в старозавітний період ... 4

1.1 Роль Мойсея у формуванні канону..................................................................4

1.2. Наслідування Мойсея та роль пророків........................................................4

1.3. Єврейські товариства до Вавилонського полону........................................5

1.4. Свідчення книги Приповістей та інших джерел.........................................5

1.5. Час полону та читання Святого Письма пророками..................................5

РОЗДІЛ 2. Суперечності та Перетворення Канону: Відділення Канонічного від Неканонічного.....................................................................................................6

2.1. Період після Вавилонського полону: Відновлення та Перетворення.....6

2.2. Фарисеї та Саддукеї: Різноманіття Поглядів...............................................6

2.3. Синедріон та Ямнійське Засідання.................................................................6

2.4. Завершення Канонічного Процесу.................................................................7

2.5. Переписування та Зберігання Канонічних Текстів....................................7

2.6. Процес Прийняття канону в християнстві...................................................7

ВИСНОВКИ...............................................................................................................8

ВСТУП

В XIX столітті критика тексту, здебільшого, не виступала самостійною наукою, а була підсобною дисципліною, визначеною суто практичними потребами. Основне завдання критики тексту обмежувалося вирішенням завдань, пов'язаних із виданням документів та літературних пам'яток. У цьому контексті російський філолог А. Шлецер сформулював принципи "малої критики", або "критики слів", визначаючи завдання перед критикою літопису. Історія текстології починається із визначення мети видання текстів та поступового розвитку методів відновлення первісного тексту.

А. Шлецер, висунувши принцип критичного видання тексту, визнавав необхідність не тільки "виправлення тексту", але й вивчення його історії. Однак практичне завдання видання тексту домінувало, затемнюючи інші аспекти текстології. Змінювалися прийоми відновлення тексту, але основна мета залишалася незмінною - "добування" первісного тексту для видання.

Аналіз думок А. Шлецера відображав тенденції не лише російської, а й західної філології, де також акцентувалася увага на вивченні і відновленні первісного тексту. Проте, з часом з'явилася необхідність глибшого вивчення історії тексту, що призвело до розширення завдань текстології та критики тексту.

Б.В. Томашевський визначав критику тексту як розв'язання питань про автентичність та відповідність документа, зазначаючи, що реальні результати критики тексту полягають усуненні помилок та відновленні автентичного тексту. Завдання текстології, визначене Г. Посом, полягало в реконструкції дійсного тексту з тексту, що претендує на автентичність.

Таким чином, текстологія розвивалася від простого "добування" первісного тексту до складніших завдань, пов'язаних із вивченням історії тексту як цілісного твору. Важливою перспективою стало розширення уявлень про завдання текстології, яка перестала обмежуватися метою видання тексту, а стала системою філологічних прийомів до його вивчення і розуміння.

РОЗДІЛ 1. Етапи формування біблійного канону в старозавітний період

1.1 Роль Мойсея у формуванні канону

Старозавітній період в історії формування біблійного канону є надзвичайно важливим та цікавим періодом. Саме на цей час припадає початок запису та передачі текстів, які у подальшому увійдуть до Старого Заповіту. Зафіксовані події та особистості, описані в Святому Письмі, грали ключову роль у становленні та розвитку єврейської релігійної та культурної традиції. У даному розділі ми розглянемо етапи становлення біблійного канону в старозавітній період, зосереджуючись на визначальних постатях та подіях, що впливали на цей процес.

Перший і найважливіший етап формування біблійного канону пов'язаний з Мойсеєм. Згідно зі свідченням Святого Письма, саме Мойсей визначив основу канону, віддавши священикам із коліна Левіна "книгу закону". Цей документ був вкладений "праворуч ковчега Заповіту Господнього" і періодично читався народом. Таким чином, Мойсей став ініціатором побудови та збереження священного корпусу текстів.

1.2. Наслідування Мойсея та роль пророків

Ісус Навин, наступник Мойсея, інтегрував своє писання до "книги закону Божого", підтверджуючи тим самим постійну турботу про збереження священних текстів. Пророк Самуїл також наслідував цей приклад, вкладаючи свої послання до канону.

1.3. Єврейські товариства до Вавилонського полону

Згадки про подальшу історію канонізації Святого Письма вказують на існування благочестивих та освічених єврейських товариств до Вавилонського полону. Ці групи здійснювали збирання, зберігання і вивчення Слова Божого.

1.4. Свідчення книги Приповістей та інших джерел

Книга Приповістей надає особливе свідчення про значущість єврейських товариств у вивченні та зберіганні Святого Письма. Зазначається, що мужі Єзекії, царя юдейського, зібрали притчі Соломона, підкреслюючи тим самим важливість спільноти в збереженні святинь.

1.5. Час полону та читання Святого Письма пророками

Навіть у часи Вавилонського полону, коли Єрусалим та Храм були зруйновані, священні книги залишалися живими. Пророки Даниїл та Єзекіїль читали Святе Письмо в полоні, що підкреслює невід'ємність цих текстів в єврейському духовному житті.

Святе Письмо не лише фіксує історію формування канону, але і стає чітким свідченням віри та зобов'язань єврейського народу перед Богом. Етапи, зазначені у цьому розділі, свідчать про те, що процес формування біблійного канону в старозавітній епохі був складним, але надзвичайно важливим для релігійного і культурного розвитку іудейського народу.

РОЗДІЛ 2. Суперечності та Перетворення Канону: Відділення Канонічного від Неканонічного

2.1. Період після Вавилонського полону: Відновлення та

Перетворення

Після Вавилонського полону, коли юдеї поверталися на батьківщину та відновлювали своє суспільство, суперечності щодо канону почали набувати нового виміру. Питання, які книги слід визнати за канонічні, актуалізувалися через зміни у суспільному контексті та нові обставини.

2.2. Фарисеї та Саддукеї: Різноманіття Поглядів

Серед релігійних груп того часу фарисеї та саддукеї займали ключове місце у визначенні канону. Фарисеї, утримуючись від високопрісницької інтерпретації Закону, більше відкрито ставилися до прийняття нових текстів. Навпаки, саддукеї були консервативнішими та обмеженими в засвоєнні нових книг.

2.3. Синедріон та Ямнійське Засідання

На початку І століття н.е., коли Єрусалимський Синедріон став центром релігійної влади, відбулося важливе Ямнійське Засідання. Учасники обговорювали канонічність окремих текстів, щоб визначити остаточний перелік книг Старого Заповіту. Це засідання стало вирішальним моментом у визначенні канону та його встановленні.

2.4. Завершення Канонічного Процесу

Прийняття Ямнійським Синедріоном Ямнійського канону визначило завершальний етап формування біблійного канону. Цей канон складався з книг, що належали до різних жанрів, включаючи закон, пророків та поезію. Тексти, які не входили до цього переліку, ставали неканонічними.

2.5. Переписування та Зберігання Канонічних Текстів

У процесі визначення канону зіграв важливу роль елемент переписування та зберігання текстів. Рукописи, що відображали канонічні тексти, були ретельно копійовані та зберігалися для подальших поколінь.

2.6. Процес Прийняття канону в християнстві

Розвиток християнства також суттєво вплинув на уявлення про канон. Християнські общини приймали канон Старого Заповіту, додаючи до нього нові тексті, які стали основою Нового Заповіту.

Суперечності та перетворення, які супроводжували формування біблійного канону, визначалися релігійними, соціокультурними та політичними впливами. Цей етап історії канону вказує на постійний процес реінтерпретації та вибору текстів, які вважались святими та важливими для релігійного співтовариства.

ВИСНОВКИ

В ході вивчення історії формування біблійного канону в старозавітний період стало очевидним, що цей процес є складним і багатогранним явищем, що відображає релігійні, культурні та історичні перетворення соціуму. Визначення та встановлення канону стали важливим аспектом для релігійних спільнот, визначаючи основні текстові основи їхньої віри та моральних принципів. Ось деякі загальні висновки, які можна зробити на основі проведеного дослідження:

1. Поступове формування канону:

Процес формування біблійного канону не був миттєвим, але довготривалим та еволюційним. Від Мойсея та Ісуса Навина до Ямнійського засідання в І столітті н.е. відбувалася поступова акумуляція та відбір текстів, які увійшли до святого канону.

2. Вплив релігійних общин:

Роль релігійних груп, таких як фарисеї, саддукеї, та рішення Ямнійського Синедріону визначили стандарти канону та вплинули на сприйняття текстів. Релігійні спільноти мали важливий внесок у процес визначення канонічних текстів.

3. Взаємодія з іншими культурами:

Перебування іудеїв у Вавилонському полоні та їхні контакти з іншими культурами призвели до збагачення інтелектуального спадщини та вплинули на процес відбору канонічних текстів.

4. Збереження та переписування:

Активна роль у збереженні та ретельному переписуванні текстів вплинула на їхню канонічність. Рукописні традиції грали ключову роль у збереженні святих текстів для майбутніх поколінь.

5. Вплив християнства:

Прийняття біблійного канону християнством підкреслює динаміку виникнення та поширення святих текстів. Включення Нового Заповіту стало новаторським етапом у розвитку канону.

Вивчення історії формування біблійного канону в старозавітний період свідчить про те, що цей процес був не лише релігійним, але й культурним та історичним явищем. Визначення канону визначало культурні та духовні цінності різних груп та спільнот, що переживали зміни у власній ідентичності. Біблійний канон залишається важливим елементом не лише релігійного дискурсу, а й культурної спадщини людства.

Теги