Догматичне богослов'я – це наука, яка систематично вивчає основні віровчення Церкви. Іншими словами, це богословська дисципліна, що займається дослідженням і тлумаченням догматів – центральних істин християнської віри, які визнаються всією Церквою. Догмати формують основу нашого розуміння Бога, світу і людини, а також визначають наше духовне життя.
Коріння догматичного богослов'я сягають перших століть християнства. Апостоли і їхні учні передавали віру усним шляхом, а згодом почали фіксувати її в письмовій формі. Вселенські собори, починаючи з I століття, відігравали ключову роль у формулюванні і захисті догматів. Вони зібрали найвидатніших богословів того часу, які спільно обговорювали і формулювали віровчення Церкви у відповідь на різноманітні єресі.
Згодом, догматичне богослов'я продовжувало розвиватися і поглиблюватися. Святі Отці Церкви, такі як Іван Золотоустий, Василь Великий, Григорій Богослов, написали численні твори, в яких детально роз'яснювали догмати віри. У середньовічні часи догматичне богослов'я стало однією з центральних дисциплін у богословських школах. У Новий час, з розвитком науки і філософії, догматичне богослов'я зіштовхнулося з новими викликами, але водночас збагатилося новими методами дослідження.
Основні цілі догматичного богослов'я можна сформулювати таким чином:
Таким чином, догматичне богослов'я є невід'ємною частиною життя Церкви. Воно допомагає нам зберегти віру наших предків, глибше пізнати Бога і передати цю віру нашим дітям.
Православне догматичне богослов'я - наука, що в систематичному порядку розкриває зміст основних християнських віровчительних істин (догматів), які приймає вся повнота Православної Церкви. Термін "догмат" (грец. τό δόγμα, множина τάδόγματα) походить від грецького δοκέω (думати, вважати, вважати). Цей термін має дохристиянську історію.
В античній філософії ним позначали аксіоми (постулати), які не потребують доказів, що лежать в основі тієї чи іншої системи. Наприклад, Платон у своїй праці "Держава" (IV ст. до P. X.) називав догматами правила і норми, що належать до понять про справедливість і про прекрасне1. Сенека (I ст. по P. X.) цим же терміном позначав основи морального закону, якого має дотримуватися кожна людина. І, нарешті, у зв'язку з присутністю в терміні певного відтінку обов'язковості, його застосовували і стосовно постанов вищої державної влади. З цієї причини і християнські письменники, маючи на увазі античних язичницьких авторів, могли говорити про "грецькі догмати" (δόγματα έλληνικά). У Новому Завіті слово "догмат" вживається в кількох значеннях. Наприклад, воно може позначати деяку постанову. Так, у Євангелії від Луки словом "δόγμα" названо указ кесаря Августа Октавіана про проведення перепису в східних провінціях Римської імперії (див.: Лк. 2:1). У Книзі Діянь "τά δόγματα" названо постанови Першого Єрусалимського Апостольського собору (див.: Дії 16:4). У посланнях ап. Павла (див.: Кол. 2:14; Еф. 2:15) цей термін ужито або для позначення постанов закону Мойсея, або для позначення християнського вчення в усій повноті. У цьому сенсі цей термін вживався сщмч. Ігнатієм Антіохійським, мч. Іустином Філософом, Климентом Олександрійським і Орігеном, і саме таке його розуміння було загалом характерним для християнських авторів II початку IV ст. Зміна значення цього терміна відбувається в IV ст., коли деякі отці Церкви, прагнучи систематизувати християнське вчення, починають розрізняти віровчительні та моравоучительні істини. Ця відмінність зустрічається у святого Кирила Єрусалимського, у святого Григорія Ніського і на рубежі ст. - у свят. Іоанна Златоуста. Всі вони називали в Одкровенні догматом тільки те, що відноситься до області віри, а не моральності. Таким чином, термін "догмат" закріплюється за істинами віровчительними. Надалі обсяг цього поняття був ще більш звужений, і в наступні століття під догматами стали розуміти переважно ті віронавчальні істини, які обговорювалися на Вселенських соборах і Вселенськими ж соборами затверджувалися. Для того щоб усвідомити суть того, що є догмат, слід розглянути властивості догматів.
Замовлення курсової роботи з Догматичного богослов'я може бути вигідним рішенням для студентів з кількох причин: