ЗМІСТ
вступ.........................................................................................................................з
РОЗДІЛ 1. Богословське обґрунтування іконошанування в працях
преподобного Іоанна Дамаскіна.............................................................................4
1.1. Іоанн Дамаскін та його захист ікон................................................................4
1.2 Три захисних слова та образне слово про святих.........................................4
1.3 Ікона як образ особистості, а не архетипу......................................................5
РОЗДІЛ 2. Природа і особистість у богословському контексті......................5
2.1 Шанування ікон та святих: невід’ємний зв’язок..........................................5
2.2 Захист ікон від іконоборців...............................................................................6
2.3 Споглядання ікон як джерело духовного досвіду.........................................6
2.4 Іконопис як особливий простір і час...............................................................6
ВИСНОВКИ...............................................................................................................6
ВСТУП
Іконошанування, як важливий елемент візантійської та православної християнської традиції, завжди привертало увагу духовних і мислителів. Серед них особливе місце займає преподобний Іоанн Дамаскін - видатний богослов, аскет та захисник ікон, який своїми творами вніс значний внесок у розуміння ролі ікон в духовному житті віруючих.
Обґрунтування іконошанування в працях преподобного Іоанна Дамаскіна стало важливим аспектом теологічної думки та культурної спадщини. У контексті великих дискусій та суперечок свого часу, він виступав не лише захисником ікон, але й раціонально аргументував їхню важливість для духовного життя вірян. Його праці є важливим джерелом для розуміння богословської позиції та духовних концепцій, пов'язаних із зображенням святих образів.
У цьому контексті, дана курсова робота присвячена ретельному аналізу богословського обґрунтування іконошанування в творах преподобного Іоанна Дамаскіна. Дослідження спрямоване на висвітлення основних концепцій, які лягли в основу його розуміння ікон та їхнього місця у духовному життіхристиян. Вивчення поглядів святого Дамаскіна на іконошанування розкриєнам, з одного боку, багатогранність його теологічного мислення, а з іншого -принциповий підхід до проблеми зображення святого.
Продовжуючи сліди великого богослова, ми розкриємо теологічні принципи, що визначали його погляди на іконопис та його значення для віруючих. Аналіз ідей преподобного Іоанна Дамаскіна дозволить глибше зрозуміти, як у православній традиції формувалися та утверджувалися концепції іконошанування, відкриваючи нові шляхи для розуміння й обгрунтування цього важливого елемента християнської духовності.
Протягом майже двох тисяч років церковної історії постійно вникають різноманітні єресі та розколи, з якими Церква, в лиці своїх вірних ієрархів, ченців та мирян веде боротьбу за чистоту православної віри. Однією з найбільших єресей минулого було іконоборство, яке з перемінним успіхом панувало в Візантійській імперії в VIII – ІХ століттях. Війна єретиків була направлена проти шанування ікон, яких вони вважали ідолами. Своєю філософією вони відкидали будь-яку думку про можливість зобразити Бога. Варто зазначити, що єресь іконоборства підтримала імператорська влада. Перший етап протистояння припав на правління Льва ІІІ Ісавра, який законами 726 та 730 років заборонив почитання ікон. Дослідники вказують наступні причини виникнення іконоборства: 1) невдала війна імператора з арабами та вплив мусульманського світогляду; 2) зростання іконопочитання серед народу, яке на думку імператора стало причиною невдалої воєнної кампанії; 3) використання ікон в літургічній традиції; 4) філософія «матерії». Щодо останнього пункту, дослідники пояснюють, що «"дерево і фарби" ікон є не що інше, як матерія, яка, на думку імператора, не підлягає жодному шануванню. У цьому шануванні він бачив спотворення, оскільки замість Бога честь віддавалася матерії»[1].
[1] Николай (Сахаров), иерод. О причинах иконоборческих споров согласно трактату преподобного Иоанна Дамаскина “Первое защитительное слово против отвергающих святые иконы” Електронний ресурс. Сайт: Азбука віри. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Damaskin/o-prichinah-ikonoborcheskih-sporov-soglasnotraktatu-prepodobnogo-ioanna-damaskina-pervoe-zashititelnoe-slovo-protiv-otvergayushih-svjatye-ikony/#0_9
РОЗДІЛ 1. Богословське обґрунтування іконошанування в працях преподобного Іоанна Дамаскіна 1.1. Іоанн Дамаскін та його захист ікон
Преподобний Іоанн Дамаскін, живши в VIII столітті, став визначальною постаттю для богословського вивчення ікон в православній традиції. Одним із найяскравіших виявів його діяльності є лист, написаний до Сьомого Вселенського Собору, у якому протистоїть аргументам противників ікон і визначає позитивне ставлення до шанування ікон в рамках віри.
На захист православного віровчення та можливості шанування ікон виступив преп. Іоанн Дамаскін. Основним джерелом, в якому ми знаходимо його апологію шанування святих ікон є «Три захисних слова проти тих, хто осуджує святі ікони». Преп. Іоанн основує своє вчення про захист ікон на доказі того, що іконоборство – це христологічна єресь, а також відрізняє поняття латрія (λατρεία) і проскінін (προσκυνει̃ν), де латрія – це служіння, а проскінін – шанування, говорить, що служіння можливе лише по відношенню до Бога, але багато чого можна шанувати. Отже, для того, щоб зрозуміти думку преп. Іоанна Дамаскіна, спробуємо проаналізувати його твори та дослідити богословську аргументацію на користь шанування ікон
1.2 Три захисних слова та образне слово про святих
У текстах преподобного Іоанна Дамаскіна розглядаються три основні аспекти в захисті ікон. Перше - це три захисних слова, спрямовані проти осуду святих ікон, де автор визначає сутність ікон та їх роль у вірі християн. Друге - образне слово про святих, яке аргументовано викладає значення шанування ікон для всіх віруючих.
1.3 Ікона як образ особистості, а не архетипу
Важливим аспектом богословського розуміння ікон в працях преподобного є його відмінність від іконоборчого підходу. В іконописі, за Іоанном Дамаскіном, образ не є тотожнім архетипу, але відображає його в іншому світлі. Це розуміння забезпечує основу для подальшого апологетичного ставлення до ікон у православній традиції.
Перш за все, преп. Іоанн в своїх трудах вказує на те, що все, що Бог створив було благим і сама матерія, тобто речовина. Також він доводить, що матерія може бути духоносною, вказуючи на те, що через тварні речі може діяти Бог. Святий доводить, по-перше, позитивну сутність матерії, і, подруге, її потенціал до обожнювання[1]. Це стає можливим, коли до тварної природи доторкається Божественна (наприклад, ризи Христа під-час Преображення просіяли). Аргумент із Старого Завіту про заборону покланятись і служити ідолам, преп. Іоанн пояснює тим, що це була не заборона створення зображень, а заборона служити ідолам, яких люди почитали як Богів. Пізніше, Бог сам повеліває створювати предмети для богослужбового ужитку і їм покланятись.
Наступний аргумент преп. Іоанна Дамаскіна – втілення Христа, який поєднав у собі Божественну (нетварну) і людську (тварну, матеріальну) природи, згідно з яким богослови вводять поняття взаємоспілкування властивостей. Тобто, тварна природа отримує властивості нетварної. Таким чином, Тіло Христове стало явлінням нетварного Бога. «У давнину Бог, Безтілесний і Той, хто не має вигляду, ніколи не зображувався. Тепер же, коли Бог з'явився в плоті і з жив з людиною, я зображую видиме Бога», говорить преподобний. Христологія розкриває біблійне поняття, про те, що Христос є образом іпостасі Отця (Євр. 1, 3). Таким чином, Невидимого Бога після Воплощення можна зобразити, тому що ми його бачили, він прийняв на себе людську природу. У преподобного Іоанна Христос як людський образ Бога є Богоявленням, яке можна виражати іконографічно.
Також преп. Іоанн обгрунтовує важливість ікони в богослужбовому використанні. Вона не тільки зображує події, але й є Євангелієм у фарбах, стає джерелом Божественної благодаті, освячує «перше з людських відчуттів – зір». Преп. Іоанн намагається дати пояснення літургічному поклонінню іконам. Він стверджує, що в Старому Завіті Бог повелів створити ковчег, і зобразити Херувимів і благочестиві іудеї поклонялись священним предметам, через які приносили служіння невидимому Богу, Який діяв через них. «І скинія, і завіса, і кивот Завіту, і трапеза, і все, що знаходиться в скинії, були подоби, і образи, і діла рук людських, яким поклонявся весь Ізраїль»[2]. Так само, через святі ікони діє благодать Бога, яка їм надається.
Важливо зрозуміти, що поклоняючись іконі, ми покланяємось не дереву та фарбам, а славу яку надаємо образу відносимо до Першообраза. Зображення на іконі святих тісно пов’язане з питанням обожнення людської природи. Преподобний Іоанн у вченні про обожнення також наполегливо підкреслює “матеріальний” аспект: причастя Божеству людського тіла. Він доводить, що святі на всіх рівнях свого буття, речовинного і нематеріального, - тобто і тіло, і душа, і дух їх - були сповнені благодаті Святого Духа, яка не перестає перебувати і в зображеннях їх[3]. «Зображуємо (фарбами) Христа – Царя та Господа, не позбавляючи Його воїнства. Бо воїнство Господнє – святі»[4].
[1] Николай (Сахаров), иерод. Вказ. Твір.
[2] Иоанн Дамаскин, преп. Три защитительных слова против порицающих святые иконы // Полное собрание творений св. Иоанна Дамаскина. СПб., 1913. С. 378.
[3] Николай (Сахаров), иерод. Вказ. твір.
[4] Иоанн Дамаскин, преп. Вказ. твір. С. 421.
РОЗДІЛ 2. Природа і особистість у богословському контексті
Одним із ключових аспектів обґрунтування ікон у творах святого Іоанна Дамаскіна є розрізнення між природою та особистістю. Автор підкреслює, що ікона передає не природу, а особистість, і тим самим, стає образом особистим, а не абстрактним архетипом.
2.1 Шанування ікон та святих: невід'ємний зв'язок
Преподобний Іоанн Дамаскін заявляє про невід'ємний зв'язок між шануванням ікон та шануванням святих. Відмова від іконопису розглядається як атака не лише на ікони, але й на святих та їхню шанованість, що, за словами святого, призводить до заперечення і всього матеріального.
2.2 Захист ікон від іконоборців
Преподобний Іоанн Дамаскін виступає проти тенденцій іконоборців, які, з його точки зору, ведуть війну не проти ікон, а проти святих. Заперечення шанування святих невідмінно призводить до відкидання ікон та всього, що пов'язане із святими.
2.3 Споглядання ікон як джерело духовного досвіду
Преподобний Іоанн Дамаскін розглядає ікону як спосіб, за допомогою якого віруючі можуть сприймати духовний світ. Через ікону відкривається можливість контемпляції тілесного вигляду Христа та сприйняття Його чудес та страждань, що сприяє духовному зростанню вірян.
2.4 Іконопис як особливий простір і час
Творчий підхід до іконопису, викладений святим Іоанном Дамаскіном, визначає особливий простір і час ікон. За його словами, ікона конструюється за власними законами, в
ВИСНОВКИ
У ході вивчення богословського обґрунтування іконошанування в працях
преподобного Іоанна Дамаскіна стало очевидним, що його вклад у розуміння та захист ікон має надзвичайно вагоме значення для православної традиції. В даній курсовій роботі ми висвітлили ключові аспекти богословського підґрунтя його поглядів, що визначили його ставлення до ікон та їхнього використання у духовному житті віруючих.
Іконостас як духовне вікно:
Преподобний Іоанн Дамаскін підкреслював, що ікона слугує не тільки образом, але й духовним вікном, через яке віряни можуть споглядати та взаємодіяти з духовним світом. Такий підхід визначав іконостас як особливий простір, в якому зливається час та простір, аби відкрити нове буття в рамках вічності.
Ікона як образ особистості:
Важливим висновком є розуміння іконою не як копії архетипу, але як образу особистості. Іоанн Дамаскін розкривав глибину цього підходу, вказуючи, що ікона передає не лише зовнішні риси, але і духовні якості зображених святих, що робить іконостас важливим медіумом для взаємодії з духовною реальністю.
Шанування ікон та святих: невід'ємний зв'язок:
Важливим моментом є висвітлення невід'ємного зв'язку між шануванням ікон і шануванням святих. Іоанн Дамаскін вказував на тісний синергетичний зв'язок між двома аспектами, підкреслюючи, що атака на ікони - це, у підсумку, атака на святих та всю християнську традицію.
Духовне значення іконошанування:
Здобуті в ході дослідження знання вказують на те, що іконошанування в православній традиції має глибоке духовне значення. Для преподобного Іоанна Дамаскіна ікона не лише є предметом віри, але і засобом сприйняття духовних реалій, що сприяє зростанню віри і внутрішньому обновленню.
Взаємодія іконошанування та теології:
Курсова робота підкреслює важливість взаємодії іконошанування та богослов'я. Іоанн Дамаскін вносить свій вклад в розвиток теології, де ікона виступає не лише як образ, але і як засіб духовного пізнання. Його погляди стають ключовим елементом в розумінні того, як іконостас може служити джерелом духовної науки та сприяти внутрішньому духовному розвитку.
Загалом, вивчення богословського підґрунтя іконошанування в працях преподобного Іоанна Дамаскіна вказує на глибоке духовне значення ікон у православній традиції та продовжує відкривати перед нами таємниці іконостасу як духовного вікна до вічності.
Отже, можемо прийти до висновку, що преп. Іоанн Дамаскін в своїх працях розділяє поняття «служіння» та «шанування», «поклоніння». А також доводить, що матеріє була створеня на благо і може через поєднання з Божественною благодаттю служити на користь людині. Також зображувати Бога стало можливим після того, як Христос, ікона Бога Отця, Воплотився, тобто прийняв тварну природу. Зображуючи Христове Тіло, ми зображуємо
Бога. Поклоняючись образу, ми підносимо славу до Першообразу. Ікони святих також є можливими та неохідними, ажде зображають обожену людську природу і є вмістилищем Божественної благодаті.
Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. пер. І. Огієнко. УБО, 1962 р.
Завантажте наш мобільний додаток і навчайтеся на ходу
© 2024 Біржа авторів наукових робіт для Духовних Семінарій
