Походження від Адама і Єви всього роду людського

ЗМІСТ

вступ.........................................................................................................................з

РОЗДІЛ 1. Вчення про Бога-Творця людини і всього роду людського.........4

1.1. Вступ до вчення про створення людини.......................................................4

1.2 Вчення про походження першої людини........................................................5

1.3 Вчення про походження всього роду людського..........................................5

1.4 Природа і призначення людини за вченням про Бога-Творця.................5

РОЗДІЛ 2. Походження людини.............................................................................7

2.1 Таємниця походження людини.........................................................................7

2.2 Створення людини: особливість та унікальність........................................9

2.3 Боже відкровення та створення людини......................................................10

2.4 Історичний характер Мойсеєвого вчення....................................................14

РОЗДІЛ 3. Походження від Адама і Єви всього роду людського..................15

3.1 Божий благословення на розмноження........................................................15

3.2 Адам і Єва як родоначальники......................................................................15

3.3 Зруйнування хибних уявлень.........................................................................16

3.4 Вчення одкровення та церкви........................................................................16

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Усім нам відомо, що питання про походження, природу та призначення людини вже століттями збуджують людський розум і викликають безліч обговорень, досліджень і філософських роздумів. Ця тема відзначається найвищою важливістю в контексті нашого буття і існування на цій планеті.

Зафіксована в священних текстах та філософських трактатах, вчення про Бога-Творця, який створив людину на свій образ і подібність, завжди було об'єктом глибокого вивчення і тлумачення. Саме це вчення відкриває перед нами низку загадкових аспектів нашого існування: походження першої людини, формування всього роду людського, а також природу та призначення людини.

У цьому курсовому проекті ми спробуємо розглянути ці питання на різних рівнях: від релігійно-філософського підходу до аналізу наукових доказів та теорій. Наша мета - розкрити глибше розуміння того, яким чином вчення про створення людини відобразилося в релігійних та культурних традиціях, і як воно вплинуло на сучасну науку і суспільство.

Зокрема, ми розглянемо еволюційний підхід до походження людини, вивчимо релігійні концепції та міфи, пов'язані із створенням першої людини, і дослідимо висновки сучасних досліджень щодо природи та призначення людини. На шляху до розуміння цих складних питань ми відкриємо перед собою безмежну найвищу цінність - самопізнання і пізнання світу, які незаперечно є найголовнішими завданнями для кожного людського роду.

РОЗДІЛ 1. Вчення про Бога-Творця людини і всього роду людського 1.1. Вступ до вчення про створення людини

З прадавніх часів людство залишалося в захваті перед загадкою свого походження. Питання про створення людини завжди було актуальним і викликало різні погляди і трактування в різних культурах та релігіях. Одним із ключових аспектів в розумінні походження людини є вчення про Бога-Творця, який, за різними релігійними традиціями, створив людину і весь рід людський. У цьому розділі ми розглянемо різні аспекти цього вчення та спробуємо з'ясувати, як воно вплинуло на релігійну та культурну спадщину людства.

Перше питання, яке виникає при обговоренні вчення про Бога-Творця людини, -це питання про походження першої людини. В різних релігійних текстах і міфах це подія може мати різні інтерпретації. Наприклад, у християнстві вчення про створення Адама і Єви, перших людей, є однією з основних доктрин. У інших релігіях, таких як іслам та юдаїзм, також є свої вчення про першу людину. Ми розглянемо ці різні підходи та спробуємо з'ясувати спільні риси та відмінності в цих історіях.

1.3 Вчення про походження всього роду людського

Окрім походження першої людини, вчення про Бога-Творця також розглядає питання про походження всього роду людського. Як вчення про створення людини вплинуло на розуміння родоводу та походження різних народів і культур? Які релігійні аргументи були висувані для пояснення різноманітності і поширення людей по всьому світу? Ми дослідимо ці питання та спробуємо зрозуміти, як вчення про Бога-Творця вплинуло на культурну та географічну мозаїку нашої планети.

1.4 Природа і призначення людини за вченням про Бога-Творця

Один з найважливіших аспектів вчення про Бога-Творця - це розуміння природи та призначення людини. Як людина визначає своє місце в створеному Богом світі? Які обов'язки та обов'язковості покладаються на неї відповідно до

релігійних вчень? Ми розглянемо різні погляди на це питання в різних релігіях та культурних традиціях і спробуємо зрозуміти, як вони вплинули на моральні та етичні цінності людства.

В цьому розділі ми розглянули вчення про Бога-Творця людини і всього роду людського з різних культурних, релігійних і філософських перспектив. Питання про походження, природу та призначення людини залишаються актуальними і спричиняють глибокі роздуми. Досліджуючи ці аспекти, ми розкрили велику кількість інтересних аспектів і спробували зрозуміти, як вчення про Бога-Творця вплинуло на культурну та релігійну спадщину людства. У наступних розділах ми продовжимо розглядати цю тему з різних точок зору та в контексті сучасних наукових досліджень.

2.1 Таємниця походження людини

Велика таємниця первісного походження людського роду завжди залишалася предметом обговорень і вивчення. Як зазначено в джерелі, "Первісне походження на землі роду людського становить нерозв'язну власними силами людини таємницю." Ця загадка, в силу своєї складності, залежить від одкровення, від зазначення Божого. Істинне розуміння нашого походження може бути досягнуте тільки через Боже відкровення. Таке відкриття найповніше ми знаходимо у священному побутописанні Мойсея, яке включає Бут. 1:26-27 та 2:7, 18-24. У цьому розділі ми розглянемо сутність і значення Мойсеєвого вчення про походження перших людей та спробуємо з'ясувати його історичний характер.

Ставлять питання: чи оповідання побутописання про створення людини є справжньою історією створення першої людини? Навіть у християнських письменників, які визнають богонатхненність Біблії, висловлюється думка, що оповідь Мойсея про створення людини, особливо дружини, не є історією, а

тільки зовнішньою оболонкою, вільною вигадкою священного письменника для наочнішого вираження божественних, догматичних істин, які в ній містяться, або ж, що ця оповідь є просто метафорою, алегорією, в якій немає відповідності описуваного з дійсністю. 171 Як той, так і інший погляд на цю оповідь однаково довільні й помилкові: Дивно було б думати, що книга за загальним своїм характером безсумнівно історична, якою є книга Буття, починається алегорією, з якою водночас тісно пов'язані викладені в книзі безсумнівно історичні події. Очевидно, як оповідь про створення світу речового є історією, так і розповідь про створення людини не алегорія або вигадка, а справжня історія. Як на історію дивився на свою розповідь і сам Мойсей. Це можна виводити з самого тону або характеру цієї розповіді, її простоти і деяких подробиць (особливо з наведених слів Адама після створення дружини 2:23), а ще більше - з родовідних таблиць, які є в книгах Мойсея, за якими генеалогію багатьох осіб можна провести від Мойсея до Адама.

Як на історію, дивилися на розповідь Мойсея і подальше священні письменники. Усі головні думки цієї оповіді повторюються як у старому, так і в новому заповіті. Так, згідно з цією оповіддю, говориться, що людина створена Богом (Йов.10:8; 33:4;), створена за образом і за подобою Божою (Прем.2:23; Як.3:9; Еф.4:24), що тіло її утворене із землі (Йов.10:9; 33:6; Екл.12:7; Пс.103:29; Сир.17:1-3; 1 Кор.15:47, 45), що дружина - це жінка, а жінка - це чоловік. :47, 45), що дружина створена після чоловіка, з ребра Адама (1Тим.2:13; 1Кор.11:8-9; сн. 6:16; Еф.5:28, 31), згадується, що Адам - прабатько всього людства (1Пар.1:1; сн. Прем.10:1; Дії.17:20), а в євангелії Луки родовід Самого І. Христа зводиться до Адама (3:38). Засвідчив достовірність цього оповідання і І. Христос, стверджуючи на оповіданні про походження первозданного подружжя закон про нерозривність шлюбу (Мф.19:4-6; Мк.10:6-8).

Історичне значення засвоювалося оповіданню Мойсеєву і церквою Христовою, як це видно з пропонованого стародавніми отцями церкви вчення про походження людини і з тлумачень на книгу Буття. До алегоричного розуміння схилялися тільки далеко не всі зі школи олександрійської, більше за інших -Оріген.

Але, маючи історичне значення, оповідання це не вимагає виключно буквального розуміння. Таке розуміння вносило б грубий антропоморфізм у біблійну розповідь, викликало б чимало інших труднощів. Оповідання це має своїм предметом таку подію, про яку не можна говорити мовою точною, без вживання образів та іносказання. До того ж і призначена вона "не для одних мудрих, але для мудрих і простих разом". 172 Відповідно до цього і має бути зрозуміла історія створення першої людини. Так саме її і пояснювали в давньо-отецьких творах.

2.2 Створення людини: особливість та унікальність

За Мойсеєвим звітом, створення людини було завершенням творчих дій Бога. Ця подія відбулася в шостий день творіння, після того, як були створені всі інші земні створіння і земля була готова для їх життя. Образ створення людини відрізняється від способу створення інших створінь. Подія створення людини є чимось унікальним і виокремлюється з-поміж всіх інших творінь.

Хибні вчення про походження людини. Дарвінізм. - Просте і у своїй простоті піднесене вчення одкровення про створення людини всемогутньою волею Творця мало і має чимало супротивників в особі односторонніх прихильників природознавства відомого напряму. Позитивному вченню одкровення про створення людини деякі вчені протиставляють ворожіння про "природне походження" людини, а біблійну розповідь про створення чоловіка і дружини відносять до царини міфів, подібних до сказань язичницьких релігій. У християнському світі такого роду ворожіння, що нагадують однорідні ворожіння язичницьких філософів на кшталт вчення про самородне походження людей із землі, на кшталт черв'яків або трави 174, почали з'являтися з кінця ХУШ і особливо в минулому XIX столітті. Замість Творця утворення людини засвоюється цими теоріями одним природним і несвідомим силам і стихіям природи. Так, одним не з останніх учених у галузі природознавства (Рітгеном) висловлено було, напр. думку, ніби людина, як і рослина, і тварини, могла виникнути прямо із землі на кшталт органічного зародка або яйця, яке згодом розродилося, а інший, знаменитіший натураліст стверджував, ніби людина утворилася в материнському лоні моря і, викинута під час морського припливу в дитячому віці з моря, виросла на морському березі, знайшовши тут усе потрібне для свого розвитку й забезпечення (думка Окена і його послідовників). 175

2.3 Боже відкровення та створення людини

Бог взяв активну участь у створенні людини, згідно з вченням Мойсея. Як відзначено у тексті, Бог не просто сказав "нехай буде", як при створенні інших створінь. У випадку людини була "рада" в Святій Трійці, і це свідчить про спеціальну увагу і обговорення її створення. Також, створення людини включало в себе активну дію Бога, який взяв прах земний і утворив тіло людини, а потім вдихнув в неї дух життя. Це підкреслює особливий статус і

Сучасне природознавство не припускає, щоб людина і взагалі вищі організми могли походити прямо з неорганічної матерії, із землі або моря. Тому думки про природне походження людини, подібні до наведених, нині не мають захисників. Значення панівної теорії природного походження людини має останнім часом так зв. еволюційна теорія або дарвінізм. 176 Цією теорією передбачається, що людина, подібно до всіх вищих організмів, сталася шляхом поступового природного переродження або перетворення нижчих форм тваринного життя на вищі, тож своїми віддаленими предками повинна вважати плазунів, риб, птахів, чотирилапих, а найближчим родоначальником своїм яку-небудь мавпоподібну тварину. Але початкові, найближчі до неорганічної природи форми життя (монери, як їх називає Геккель), з яких шляхом перетворення форм найпростіших на складніші сталися і всі інші, а серед них і рід людський, за переважною думкою захисників цієї гіпотези (Фохта, Бюхнера, Геккеля та багатьох інших), сталися також прямо з неорганічної природи шляхом довільного зародження (автогенізму). Вчення це намагаються обґрунтувати різними спостереженнями над природою, науковими посиланнями і міркуваннями. Однак і ця теорія насправді є настільки ж довільним припущенням, як і всі подібного роду гіпотези, що відкидають участь Творця світу у створенні людини. Ні довільного виникнення життя, ні перетворення нижчих форм тваринного життя на вищі досоле в природі не спостерігалося і не спостерігається; існуючі ж спостереження прямо ведуть до висновку про неможливість походження життя зі смерті (тобто з мертвої матерії) і перетворення одних родових форм життя на інші, тобто ведуть до висновків, які руйнують у самій основі вчення про природне походження людини з нижчих форм життя, зокрема - від мавпоподібних тварин. Не має для себе опори ні в даних досвіду, ні у відомих історичних даних і головна думка цієї теорії, що

стосується власне походження людини від якої-небудь породи мавп. Передбачувані цією теорією родоначальники людського роду з тваринного царства існують виключно у творах дарвіністів і ніде в природі. Так, не можна визнати безпосереднім предком людини жодну з існуючих нині порід мавп, бо надто велика відмінність між ними за будовою тілесної природи, а за духовними властивостями - і зовсім непрохідна відстань. Щоб переконатися у відсутності тілесної родової єдності між людиною і мавпою, досить звернути увагу на головні особливості в будові людського тіла і найближчих до нього за зовнішнім виглядом тварин з породи мавп (якими дарвіністи вважають вузьконосих мавп старого світу: шимпанзе, горилу, орангутанга і гібона).

У зв'язку з такими особливостями навіть самі захисники тваринного походження людини не наважуються визнати яку-небудь з існуючих нині порід мавп безпосереднім предком людини. Вони припускають, що в колишні часи існували породи мавп ближчі до людини, ніж нинішні, що перші люди були істотно відмінні від справжніх і надзвичайно близько підходили до мавпоподібних тварин. Але ні те, ні інше припущення не доведені. Послідовникам теорії еволюції досі, за всіх їхніх пошуків, не вдалося відкрити у викопних рештках посередницьких ланок між людиною і твариною. Щоправда, вказують на кілька черепів, що посідають начебто середнє місце між черепом людини й мавпи, напр. неандертальський череп, енгізький, - черепи, знайдені в Бюксі, а 1894 року на о. Яві, також на так званих "осколках", - на так званих "осколках", - о. Ява, також на так званих "осколках". Яві, також на так званих мікроцефалів (малихлових людей); але ні ці знахідки, ні існування мікроцефалів (бо це просто каліцтво або аномалії) насправді не доводять, що існувала колись особлива раса, яка представляла перехідний щабель від мавпи до людини 177. Найбільш неупереджені з самих дарвіністів (на чолі з самим Дарвіном) зізнаються, що сполучні ланки, які пов'язують людину з мавпою, не були знайдені ні на землі, ні в землі, а звідси випливає, що за теперішнього стану природничо-наукових відомостей з жодних форм тваринного життя походження людини не може бути задовільно пояснене і взагалі не може бути пояснене дією одних сил природи, незалежно від дії творчості Божої.

Не бажаючи відмовлятися від думки про тваринне походження людини, послідовники дарвінізму, однак, думають, що в майбутньому можуть знайтися проміжні ланки між людиною і мавпою, що такі могли б відкритися (як стверджує, наприклад, Каспарі) на ґрунті стародавніх континентів, тепер затоплених водами, якби тут можна було зробити розвідки. Але за допомогою подібних доказів, особливо недоречних у такому важливому питанні, як походження людини, очевидно, можна доводити все, що завгодно. Непорушний же закон природи - закон єдності і незмінності родових форм життя руйнує надії дарвінізму і на майбутнє.

З огляду на бездоказовість твердження дарвіністів про тваринне походження людини, відмовляються визнавати це вчення на підставі наукових даних і всі видатні представники природознавства. Так, коли на мюнхенському з'їзді натуралістів (1877 р.) Геккель запропонував, щоб вчення Дарвіна ввели в систему шкільної освіти і замінили застарілий символ віри, то ось що засвідчив усно й друковано знаменитий проф. Вірхов (пом. 1902 р.): "Я відчуваю, говорив він, обов'язковим заявити, що до теперішнього часу всі позитивні відкриття, які тільки ми маємо в царині доісторичної антропології, дедалі більше віддаляли нас від доказу зв'язку людини з тваринним царством... Якщо, не вдаючись у ворожіння, ми будемо суворо триматися тільки факту, то ми повинні позитивно визнати, що є сувора розмежувальна риса між людиною і мавпою. Ми не можемо вчити, ми не можемо виставляти публічно надбанням науки доктрину, що людина походить від мавпи або від якої-небудь іншої тварини". 178 Подібну саму заяву він зробив на засіданні міжнародного конгресу доісторичної археології та антропології, що був у Москві (1692 р.). "Даремно шукають,

говорив він, відсутньої ланки, яка з'єднала б людину з мавпою, або з яким-небудь іншим видом тварин... Ніколи ми не бачили, щоб від мавпи народилася людина, або мавпа від людини. Усі мавпоподібні люди є лише патологічними продуктами... Ми в питанні про людину відкинуті на всій лінії. Усі пошуки, щоб знайти безперервність висхідного розвитку, зазнали краху. Не існує проантропоса, не існує людини-мавпи; "відсутня ланка" залишається фантомом.".

2.4 Історичний характер Мойсеєвого вчення

Вчення Мойсея про створення людини також має історичний характер. Воно вписується у контекст історії створення світу та розвитку людства. Можна відзначити, що вчення Мойсея віддзеркалює віру в Бога як Творця та унікальну роль людини в цьому створенні.

У цьому розділі ми розглянули вчення Мойсея про походження перших людей і спробували зрозуміти його сутність і значення. Вчення, що міститься у священному побутописанні Мойсея, наголошує особливість і унікальність створення людини, її божественне походження і важливу роль у створеному світі. Ця історія також має історичний характер і вписується у загальний контекст створення світу та розвитку людства. У наступних розділах ми розглянемо інші підходи та теорії до походження людини і порівняємо їх з цим богоодкровенним вченням.

РОЗДІЛ 3. Походження від Адама і Єви всього роду людського

3.1 Божий благословення на розмноження

Згідно з Біблійним вченням, Бог, створивши чоловіка і дружину, надав їм особливе благословення на розмноження свого роду. Це благословення було виражено словами: "Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю" (Бут. 1:28). Це Боже благословення стало основою для розмноження всього людського роду.

3.2 Адам і Єва як родоначальники

Бутописець у своєму вченні підкреслює, що Адам і Єва стали дійсно родоначальниками всього людського роду. Незважаючи на різницю в мові, освіті, колірі шкіри та інших фізичних та духовних аспектах, всі народи на земній кулі є нащадками цієї єдиної первісної пари. Це вчення наголошує

єдність усього людського роду за духом і тілом.

3.3 Зруйнування хибних уявлень

З плином часу і виникненням язичництва, ворожіння про походження людей від різних богів та створення різних племен почали ставати загальними уявленнями в різних культурах. Це призвело до розділення та ворожнечі між різними племенами та народами.

3.4 Вчення одкровення та церкви

Одкровення і церква підтверджують істину про походження всього людського роду від однієї первісної пари. Ця істина виражена ясно і рішуче у священних текстах, як у Старому, так і в Новому Заповіті. Вчення Біблії підкреслює єдність і родовідну зв'язаність всіх людей.

У цьому розділі ми розглянули вчення про походження від Адама і Єви всього роду людського, яке міститься в Біблії. Зазначене вчення наголошує єдність людського роду та роль Адама і Єви як родоначальників всіх народів. Ця істина, за одкровенням Божим і вченням церкви, сприяє знищенню розділень і ворожнечі між народами та підкреслює єдність людства. В подальших розділах ми розглянемо інші теорії та підходи до походження людини і порівняємо їх з цим біблійним вченням.

ВИСНОВКИ

У цій курсовій роботі ми детально розглянули вчення про Бога-Творця людини і всього роду людського згідно із християнською теологією і Біблією. Наша аналіз показав, що це вчення має глибокі коріння в релігійних та текстах Біблії та має велике значення для розуміння природи людини і її призначення на цій землі.

Вчення про Бога-Творця людини і всього роду людського починається з ідеї, що людина створена Богом особливим чином, відмінним від інших створінь, і наділена особливими досконалостями і перевагами. Ця ідея базується на текстах Біблії, де описується створення першої людини, Адама, та його співжиття з дружиною, Євою.

Вчення також розглядає питання про походження людини, яке, за вченням Біблії, наділяє людину особливим статусом і призначенням. Вірні відзначають, що Адам і Єва є родоначальниками всього людського роду, і всі народи на землі є їх нащадками.

Важливим аспектом цього вчення є підкреслення єдності всього людського роду перед Богом. Це вчення наголошує, що усі люди мають спільну природу і є родинними членами великої людської спільноти перед Богом.

Крім того, ми розглянули історичний контекст та еволюцію цього вчення впродовж століть. Від давніх часів віра в створення людини Богом була поширеною, але з часом виникли різні теорії та ворожнечі, які протистояли цьому вченню. Християнська церква відіграла важливу роль у підтримці цього вчення і вирішенні спорів, пов'язаних з походженням людини.

Загальною важливістю цього вчення є його вплив на релігійні, моральні та етичні погляди людей. Воно надає глибокого значення життю і призводить до розуміння важливості дбайливого ставлення до природи та всіх живих істот.

У підсумку, вчення про Бога-Творця людини і всього роду людського є важливою складовою християнської теології та має глибокий вплив на релігійні та етичні погляди людей. Воно нагадує нам про єдність всього людського роду перед Богом та відповідальність за дбайливе ставлення до природи і всіх живих істот.

Теги