Створення світу з нічого (ex nihilo) за творами святителя Василія Великого
Вступ:
Актуальність теми.
Мета і завдання дослідження.
Об'єкт і предмет дослідження.
Методологія дослідження.
Огляд джерельної бази.
Розділ 1. Богословське вчення про створення світу з нічого (ex nihilo):
Історичний розвиток вчення про ex nihilo.
Біблійні основи вчення про ex nihilo.
Вчення святих отців Церкви про ex nihilo.
Розділ 2. Тлумачення створення світу в "Шестидневі" святителя Василія Великого:
Аналіз тексту "Шестиднева".
Тлумачення святителем Василієм Великим біблійної розповіді про створення світу.
Роль Слова Божого у творенні світу.
Творення видимого і невидимого світу.
Тлумачення кожного дня творення.
Розділ 3. Обґрунтування вчення про ex nihilo у творах святителя Василія Великого:
Аргументи святителя Василія Великого на користь вчення про ex nihilo.
Критика святителем Василієм Великим язичницьких та єретичних поглядів на створення світу.
Співвідношення божественної волі та створеного світу.
Розділ 4. Богословські наслідки вчення про ex nihilo у святителя Василія Великого:
Абсолютна трансцендентність Бога.
Всемогутність Бога.
Свобода Бога.
Значення вчення про ex nihilo для християнської антропології та етики.
Висновки:
Підсумки дослідження.
Значення вчення святителя Василія Великого про ex nihilo для сучасної богословської думки.
Перспективи подальшого дослідження теми.
Список використаної літератури:
Вступ:
Вчення про створення світу з нічого (ex nihilo) є наріжним каменем християнського світогляду. Воно стверджує, що Бог створив усе суще не з якоїсь предвічної матерії, а з нічого, своєю всемогутньою волею. Це вчення має глибокі богословські та філософські наслідки, оскільки воно підкреслює абсолютну трансцендентність Бога, його свободу та всемогутність.
Одним із найвидатніших отців Церкви, який зробив значний внесок у розвиток цього вчення, був святитель Василій Великий. У своїх творах, особливо в «Шестидневі», він детально розглядає питання створення світу, спираючись на Святе Письмо та власний глибокий богословський розум.
Метою цієї курсової роботи є дослідження вчення про створення світу з нічого (ex nihilo) у творах святителя Василія Великого. Ми розглянемо, як він тлумачить біблійну розповідь про створення світу, як він обґрунтовує вчення про ex nihilo та які богословські наслідки випливають з цього вчення.
Актуальність цієї теми полягає в тому, що вчення про створення світу з нічого (ex nihilo) має важливе значення для розуміння християнського світогляду та для захисту християнської віри від різних єретичних та філософських поглядів. Дослідження творів святителя Василія Великого дає можливість глибше зрозуміти це вчення та його значення для сучасної людини.
Розділ 1. Богословське вчення про створення світу з нічого (ex nihilo): Історичний розвиток вчення про ex nihilo
Вчення про створення світу з нічого (ex nihilo) є фундаментальним для християнського світогляду, але його формування відбувалося поступово, у діалозі з різними філософськими та релігійними традиціями.
1.1. Дохристиянський період:
Стародавні міфи: Більшість стародавніх міфів про створення світу описують його походження з уже існуючої матерії або з божественних субстанцій. Ці міфи не знали концепції створення з нічого.
Грецька філософія: Грецькі філософи, такі як Платон і Арістотель, розглядали світ як вічний або як сформований з предвічної матерії. Вони не мали уявлення про абсолютне створення.
Юдаїзм: У Старому Завіті є натяки на створення з нічого, особливо в Псалмах і Книзі Мудрості, але це вчення не було повністю розкрите.
1.2. Раннє християнство:
Апостольські отці: Ранні християнські автори, такі як апостол Павло, підкреслювали, що Бог створив усе «видиме й невидиме» (Колосян 1:16). Це був перший крок до формування вчення про ex nihilo.
Апологети: Апологети II століття, такі як Теофіл Антіохійський та Афінагор Афінський, почали активно захищати ідею створення з нічого, протиставляючи її язичницьким уявленням.
Гностицизм: Гностичні вчення, які стверджували, що матерія є злою і що світ був створений нижчим богом, спонукали християнських богословів до більш чіткого формулювання вчення про ex nihilo.
1.3. Період отців Церкви:
Іриней Ліонський: Іриней Ліонський у III столітті рішуче відстоював вчення про ex nihilo, підкреслюючи, що Бог є єдиним творцем усього сущого.
Тертуліан: Тертуліан також підтримував ідею створення з нічого, використовуючи латинський термін «ex nihilo».
Василій Великий: Святитель Василій Великий у IV столітті у своєму «Шестидневі» дав глибоке богословське обґрунтування вчення про ex nihilo, спираючись на Святе Письмо та власний богословський розум.
Августин Блаженний: Августин Блаженний також зробив значний внесок у розвиток вчення про ex nihilo, підкреслюючи абсолютну залежність усього створеного від Бога.
1.4. Середньовіччя та Новий час:
Тома Аквінський: Тома Аквінський у XIII столітті систематизував вчення про ex nihilo, використовуючи філософію Арістотеля.
Реформація: Реформатори, такі як Мартін Лютер і Жан Кальвін, підтвердили важливість вчення про ex nihilo.
Сучасне богослов'я: У сучасному богослов'ї вчення про ex nihilo залишається важливим елементом християнського світогляду.
Висновок:
Історичний розвиток вчення про ex nihilo був поступовим процесом, який включав діалог з різними філософськими та релігійними традиціями. Отці Церкви відіграли вирішальну роль у формуванні та обґрунтуванні цього вчення, яке залишається фундаментальним для християнського розуміння Бога і світу.
1.2. Біблійні основи вчення про ex nihilo
Хоча термін «ex nihilo» (з нічого) безпосередньо не зустрічається в Біблії, Святе Письмо містить ряд місць, які є основою для цього вчення.
Буття 1:1: «На початку Бог створив небо та землю». Цей вірш встановлює, що Бог є творцем усього сущого. Слово «створив» (івр. «бара») часто використовується в Старому Завіті для позначення дії, яку може здійснити лише Бог, і воно передбачає створення чогось нового, а не формування з уже існуючої матерії.
Псалом 33:6, 9: «Словом Господнім учинені небеса, і подихом уст Його — все їхнє військо… Бо Він сказав — і сталося, наказав — і з'явилося». Ці вірші підкреслюють, що Бог створив світ своєю всемогутньою волею, своїм словом.
Ісая 40:26: «Підійміть у гору ваші очі й подивіться, хто створив оте все? Той, що виводить військо їхнє за числом та кличе їх усіх на ім'я, — через велику силу й міць у Нього нічого не бракує». Цей вірш підкреслює всемогутність Бога і його здатність створювати без будь-яких обмежень.
Євреїв 11:3: «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталося видиме». Цей вірш Нового Завіту чітко стверджує, що видимий світ походить з невидимого, тобто з нічого.
2 Маккавеїв 7:28: «Благаю тебе, сину, подивися на небо й землю та на все, що в них, і пізнай, що Бог учинив їх із неіснуючого, і рід людський теж так виник». Цей вірш, хоч і походить з второканонічної книги, також підтверджує ідею створення з нічого.
Ці та інші біблійні місця свідчать про те, що Бог є єдиним творцем усього сущого, що він створив світ своєю всемогутньою волею і що створений світ повністю залежить від Бога.
1.3. Вчення святих отців Церкви про ex nihilo
Отці Церкви відіграли вирішальну роль у формуванні та обґрунтуванні вчення про створення світу з нічого (ex nihilo). Вони спиралися на Святе Письмо, але також використовували філософські аргументи, щоб захистити це вчення від язичницьких та єретичних поглядів.
Апологети II століття:
Теофіл Антіохійський та Афінагор Афінський першими почали активно захищати ідею створення з нічого, протиставляючи її язичницьким уявленням про вічність матерії.
Іриней Ліонський:
У III столітті Іриней Ліонський рішуче відстоював вчення про ex nihilo, підкреслюючи, що Бог є єдиним творцем усього сущого. Він наголошував на тому, що Бог створив світ не з якоїсь предвічної матерії, а з нічого, своєю всемогутньою волею.
Тертуліан:
Тертуліан також підтримував ідею створення з нічого, використовуючи латинський термін «ex nihilo». Він наголошував на тому, що Бог є абсолютно вільним у своєму творенні.
Василій Великий:
Святитель Василій Великий у IV столітті у своєму «Шестидневі» дав глибоке богословське обґрунтування вчення про ex nihilo, спираючись на Святе Письмо та власний богословський розум. Він детально розглянув біблійну розповідь про створення світу і показав, що вона підтверджує ідею створення з нічого.
Августин Блаженний:
Августин Блаженний також зробив значний внесок у розвиток вчення про ex nihilo, підкреслюючи абсолютну залежність усього створеного від Бога. Він наголошував на тому, що Бог створив світ не лише за формою, а й за матерією.
Отці Церкви підкреслювали такі аспекти вчення про ex nihilo:
Бог є єдиним творцем усього сущого.
Світ створений з нічого, а не з предвічної матерії.
Бог створив світ своєю всемогутньою волею.
Створений світ повністю залежить від Бога.
Вчення отців Церкви про ex nihilo залишається важливим елементом християнського світогляду.
Розділ 2. Тлумачення створення світу в "Шестидневі" святителя Василія Великого: 2.1. Аналіз тексту "Шестиднева"
"Шестиднев" святителя Василія Великого – це збірка з дев'яти бесід, у яких він тлумачить біблійну розповідь про створення світу, викладену в перших розділах Книги Буття. Цей твір є не лише екзегетичним, але й глибоко богословським, оскільки святитель Василій Великий розглядає створення світу як прояв божественної мудрості, сили та любові.
Основні аспекти аналізу тексту "Шестиднева":
Літературний жанр:
"Шестиднев" – це проповіді, виголошені святителем Василієм Великим перед його паствою. Тому текст має риси ораторського мистецтва, такі як риторичні запитання, звернення до слухачів, використання образних висловів.
Тлумачення Святого Письма:
Святитель Василій Великий дотримується історико-граматичного методу тлумачення Святого Письма. Він прагне зрозуміти буквальний зміст біблійного тексту, але також звертає увагу на його духовний та моральний зміст.
Він часто використовує порівняння з іншими біблійними текстами, щоб глибше розкрити значення слів і виразів.
Богословський зміст:
"Шестиднев" є важливим джерелом для розуміння вчення святителя Василія Великого про Бога, створення світу та людину.
Він підкреслює такі богословські ідеї, як:
Бог є єдиним творцем усього сущого.
Світ створений з нічого (ex nihilo).
Бог створив світ своєю всемогутньою волею.
Створений світ є відображенням божественної мудрості та краси.
Людина є вершиною творіння.
Наукові спостереження:
Святитель Василій Великий був освіченою людиною, яка знала тогочасну науку. У "Шестидневі" він використовує свої знання про природу, щоб пояснити деякі біблійні описи.
Однак він не ставить науку вище за Святе Письмо. Він вважає, що наука повинна служити для прославлення Бога.
Моральний зміст:
"Шестиднев" має також моральний зміст. Святитель Василій Великий закликає своїх слухачів до благоговіння перед Богом, до любові до створеного світу та до відповідального ставлення до природи.
Аналіз тексту "Шестиднева" дає можливість глибше зрозуміти вчення святителя Василія Великого про створення світу та його значення для християнського світогляду.
2.2. Творення видимого і невидимого світу
У "Шестидневі" святитель Василій Великий розглядає творення світу як єдиний акт божественної волі, що охоплює як видимий, так і невидимий світ.
Невидимий світ:
Святитель Василій Великий стверджує, що Бог створив невидимий світ раніше видимого. До невидимого світу він відносить ангелів, небесні сили та інші духовні сутності.
Він підкреслює, що ангели є творіннями Божими, які служать Йому і виконують Його волю.
Створення невидимого світу є проявом божественної премудрості та сили.
Видимий світ:
Святитель Василій Великий детально описує створення видимого світу, розділяючи його на шість днів.
Він розглядає створення неба, землі, води, рослин, тварин і людини.
Він підкреслює, що видимий світ є відображенням божественної краси та гармонії.
Він також говорить, що людина - це вінець творіння, так як створена за образом і подобою Бога.
Єдність творіння:
Святитель Василій Великий наголошує на тому, що видимий і невидимий світ є частинами єдиного творіння Божого.
Він показує, що обидва світи взаємопов'язані і взаємодіють один з одним.
Він стверджує, що все творіння прославляє Бога і свідчить про Його велич.
Святитель Василій Великий підкреслює, що творення видимого і невидимого світу є актом божественної любові. Він стверджує, що Бог створив світ для того, щоб людина могла насолоджуватися Його красою та спілкуватися з Ним.
2.3. Тлумачення кожного дня творення
У "Шестидневі" святитель Василій Великий детально розглядає кожен з шести днів творення, висвітлюючи їхнє значення та символізм.
День 1: Створення світла:
Святитель Василій Великий тлумачить створення світла як перший акт божественної волі, що розсіює темряву і приносить порядок у хаос.
Він підкреслює, що світло є не лише фізичним явищем, але й символом божественної присутності та благодаті.
День 2: Створення тверді (неба):
Святитель Василій Великий розглядає створення тверді як поділ вод на води над твердю і води під твердю.
Він тлумачить твердь як простір, що розділяє небесні води від земних вод, і як місце, де розташовані небесні світила.
День 3: Створення суші та рослинності:
Святитель Василій Великий описує створення суші та рослинності як прояв божественної родючості та щедрості.
Він підкреслює, що рослини є не лише джерелом їжі, але й символом краси та різноманітності створеного світу.
День 4: Створення небесних світил:
Святитель Василій Великий тлумачить створення сонця, місяця та зірок як встановлення порядку в небесному просторі.
Він підкреслює, що небесні світила служать для освітлення землі, для визначення часу та для прославлення Бога.
День 5: Створення водних та повітряних тварин:
Святитель Василій Великий описує створення риб та птахів як прояв божественної творчості та щедрості.
Він підкреслює, що тварини є не лише частиною створеного світу, але й символом божественної турботи про всі живі істоти.
День 6: Створення наземних тварин та людини:
Святитель Василій Великий розглядає створення наземних тварин як завершення творення тваринного світу.
Він вважає що людина є вінцем творіння, створена за образом і подобою Бога.
Він підкреслює, що людина має особливе місце у створеному світі і несе відповідальність за нього.
Святитель Василій Великий підкреслює, що кожен день творення є проявом божественної мудрості, сили та любові. Він закликає своїх слухачів до благоговіння перед Богом, до любові до створеного світу та до відповідального ставлення до природи.
