Причини появи іконоборства та перший іконоборський період

ЗМІСТ

вступ.........................................................................................................................з

РОЗДІЛ 1. Причини появи іконоборства.............................................................4

1.1. Початки іконоборства в ранньому християнстві........................................4

1.2 Іконоборство серед монофізитів та на Заході................................................5

1.3 Влада та політичні чинники у поширенні іконоборства............................5

1.4 Реакція папи Григорія II та іконоборчий опір на Заході............................6

РОЗДІЛ 2. Перший іконоборчий період...............................................................7

2.1. Відновлення іконопоклонства........................................................................7

2.2 Вселенський Собор в Нікеї................................................................................7

2.3 Рішення Вселенського Собору..........................................................................8

ВИСНОВКИ...............................................................................................................9

ВСТУП

Іконоборство - це важливий та складний елемент в історії християнської церкви, що викликав неабияке суперечки та дискусії впродовж століть. Цей рух, спрямований на заборону використання та поклоніння релігійним іконам, набував різних форм та виявівся в різних історичних періодах. У даній курсовій роботі ми дослідимо іконоборство та перший іконоборський період, звертаючи увагу на причини, що лежали в його основі, і наслідки, які він справив на християнську церкву.

Іконоборство відображає нюанси віросповідання та внутрішні розколи в християнському світі, а також вплив владних структур і культурних змін на церковне мистецтво. Пошуки істини та правильного шляху для спільноти віруючих відображаються в історії іконоборства, аналіз якої дозволить нам краще зрозуміти складну динаміку християнської церкви в різні епохи.

У нашій курсовій роботі ми розглянемо початкові етапи іконоборства в ранньому християнстві, звертаючи увагу на релігійні, культурні та політичні фактори, які сприяли його виникненню. Ми також дослідимо реакцію різних груп та особистостей на іконоборство, включаючи позицію папи Григорія II та опір іконоборців на Заході.

Курсова робота має на меті розкрити складність іконоборства як історичного явища, з'ясувати фактори, що його визначали, та підкреслити його вплив на християнський світ. Ми намагатимемося відобразити динаміку розвитку іконоборства та його місце у великій картині історії християнства.

РОЗДІЛ 1. Причини появи іконоборства

1.1. Початки іконоборства в ранньому християнстві

Іконоборство, як рух внутрішньої реформи в християнстві, має довгу історію, яка налічує численні етапи та періоди активної діяльності. У цьому розділі ми розглянемо перший іконоборський період і відомі причини, що спонукали деяких християн до відмови від іконопоклонництва та знищення ікон. Для більш глибокого розуміння походження іконоборства ми розглянемо контекст і докладні обставини, які сприяли його виникненню.

У IV столітті християнство переживало період активного зростання та ставало все більш впливовим в Римській імперії. Християнські храми та церкви вже величезно прикрашалися зображеннями ікон та біблійними сценами. Варто відзначити, що це було не лише явище в Римській імперії, але також поширене явище в іудейських синагогах, що підкреслює вплив римської культури та мистецтва на раннє християнство.

Арианський єпископ Євсевій Кесарійський і святий Епіфаній Кіпрський відображали різні підходи до зображень. Євсевій вважав, що істинний образ Христа має бути в серцях віруючих, а не на іконах. Ця точка зору може бути розглянута як передвісник іконоборства, де акцент робиться на внутрішній духовній зосередженості, а не на зовнішніх образах.

1.2 Іконоборство серед монофізитів та на Заході

Іконоборство не обмежувалося лише Римською імперією. Серед монофізитів іконоборство було поширеним, і це було пов'язано з їхніми догматичними переконаннями. Монофізити відмовлялись від рішень екклезіологічних соборів, і це могло вплинути на їхні погляди на ікони.

На Заході також спостерігалася іконоборча тенденція, зокрема на Соборі в Іспанії була ухвалена напівіконоборча постанова. Папа Григорій Великий веде суперечки із єпископами-іконоборцями. Ці приклади свідчать про поширеність іконоборства в цьому періоді.

1.3 Влада та політичні чинники у поширенні іконоборства

У VII столітті іконошанування стало міцно усталеним явищем у церковному житті. Проте, разом із розповсюдженням ікон, з'явилися й інші форми поклоніння, що набували язичницького характеру. Ця тенденція призвела до занепаду іконопоклонництва та появи ідолопоклонницьких обрядів.

Важливим чинником в поширенні іконоборства стала політика імператорів, таких як Лев III Ісаврієць. Лев прийшов до влади в складний момент історії імперії, коли її облога і загрози з боку болгар та арабів створювали серйозний тиск на владу. Його дії спрямовувалися на реформу імперії, але вони також включали в себе іконоборчі політичні дії.

Лев III обґрунтовував свою іконоборчу позицію, називаючи ікони залишками ідолопоклонства та забороненими Другою заповіддю Мойсея. Він також критикував шанування матерії та святих мучеників як богів.

1.4 Реакція папи Григорія II та іконоборчий опір на Заході

Папа Григорій II активно виступав проти іконоборства та навіть скликав собор у Римі, на якому була підтверджена законність іконопоклонництва. Це свідчить про глибокий поділ в церковному світі між Сходом та Заходом у питанні ікон.

На околицях імперії та в Імперії самої почали з'являтися активні іконоборчі групи та єпископи, що підтримували політику Лева III.

Перший іконоборський період в історії християнства був періодом активного іконоборства та політичних та релігійних протиріч. Він виник у контексті росту християнства в Римській імперії та впливу римської культури, а також під впливом догматичних розбіжностей серед християнських спільнот. Політичні фактори, зокрема загрози з боку арабів та болгар, також вплинули на поширення іконоборства. Реакція папи Григорія II та іконоборчий опір на Заході свідчать про складний характер цього періоду і велику роль релігійних та політичних чинників у розвитку іконоборства

РОЗДІЛ 2. Перший іконоборчий період

2.1. Відновлення іконопоклонства

У цьому розділі розглядається перший іконоборчий період, який наступив після закінчення першого іконоборчого періоду. Другий період іконоборства спостерігався після відновлення іконопоклонства та проведення Вселенського Собору в Нікеї у 787 році. Цей період був важливим у розвитку християнства та став платформою для обговорення та узгодження віровчень щодо образів у християнському культі.

Після смерті іконоборця Лева IV та приходу до влади Ірини та її сина Костянтина, відбулося відновлення іконопоклонства. Імператриця Ірина, яка була православною, розпочала підготовку до Вселенського Собору з метою визнання шанування ікон та мощей святих.

2.2 Вселенський Собор в Нікеї

У 787 році було скликано Вселенський Собор в Нікеї, який зібрав 350 єпископів та багато ченців. Собор мав на меті вирішити питання стосовно іконопоклонства та встановити офіційну позицію Церкви щодо цього питання.

Велика кількість чернецтва, які були прихильниками іконопоклонства, грали важливу роль у підтримці цього обряду та мистецтва в цей період. Вони виступали за захист ікон та святих мощей та відмовлялися від відступлення від іконопоклонства.

2.3 Рішення Вселенського Собору

Вселенський Собор в Нікеї прийняв рішення визнати іконопоклонство та шанування мощей святих як прийнятну практику в християнській церкві. Ця позиція була закріплена у віросповіданні собору та підтверджена імператорським указом.

Рішення Вселенського Собору в Нікеї відновило іконопоклонство в християнській церкві та забезпечило захист ікон та мистецтва. Проте не всі прийняли це рішення, і були випадки протистояння від іконоборців, які продовжили свою опозицію до ікон та святих образів.

Другий іконоборчий період був періодом важливих змін та обговорень у християнській церкві. Він підкреслив значення образів у християнському культі та підтвердив іконопоклонство як важливу складову християнської віри.

ВИСНОВКИ

Курсова робота розглянула історію іконоборства та перший іконоборський період, простеживши причини виникнення цього руху та наслідки, які він справив на християнську церкву та суспільство. На підставі аналізу різних аспектів іконоборства можемо зробити декілька ключових висновків:

Релігійні та культурні контексти: Іконоборство виникло у період активного розширення християнства в Римській імперії, коли християнські церкви та храми стали багатою та впливовою частиною культури. Це справило вплив на вірування та релігійну практику, роблячи ікони засобом візуального вираження віри.

Догматичні розбіжності: Деякі доктринальні розбіжності серед ранніх

християн, зокрема серед монофізитів, сприяли розвитку іконоборства. Монофізити відмовлялися від рішень екклезіологічних соборів та ставилися до ікон з певним недовірою.

Політичні та військові чинники: Вплив політики імператорів, зокрема Лева III Ісаврієць, був суттєвим у поширенні іконоборства. Обставини облоги та загрози з боку арабів та болгар створювали напружений контекст, в якому іконоборці бачили у іконах надмірне вірування.

Реакція іконопоклонників: Реакція папи Григорія II та іконопоклонників на Заході свідчить про глибокий поділ у церковному світі між Сходом та Заходом у питанні ікон. Ця реакція відобразила суттєву різницю у поглядах на релігійну практику та роль ікон у християнстві.

В цілому, історія іконоборства вказує на складну динаміку розвитку християнської церкви та важливість контексту, у якому відбувалася ця історія. Іконоборство відображає конфлікти вірувань, політичні важелі та вплив культури на релігійну практику. Розуміння іконоборства допомагає глибше осмислити розвиток християнства та його реакцію на внутрішні та зовнішні фактори.

Теги