РОЗДІЛ 2 ЖИТТЯ ТА ВИКЛИКИ ЦЕРКВИ НА ПОЧАТКУ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ.........................................................................................................32
2.1. Деякі виклики сучасного світу згідно апостольського повчання папи
2.2. Реальність українського суспільства: фактори, що впливають на
формування сучасного світогляду......................................................................... 38
2.3. Аналітичне дослідження викликів та ставлення до них у житті семінариста
наших днів................................................................................................................ 41
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДУХОВНОЇ ФОРМАЦІЇ У НАШ ЧАС ............................................................................................................................. 52
3.1. Користь духовного проводу для розвитку духовного життя......................52
3.2. Французький досвід.........................................................................................55
ДОДАТКОВІ МАТЕРАЛИ.......................................................................................83
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТУРАТУРА..................................91
Духовне формування семінариста у світлі викликів сьогодення
Титульна сторінка наукової роботи для Духовної Семінарії - Духовне формування семінариста у світлі викликів сьогодення
ВСТУП
Проблематика дослідження. Христова Невіста від самого початку свого існування приділяла значну увагу священству як основі служіння Церкви, зосереджуючись при цьому на достойній формації кандидатів для його гідного прийняття. Сьогоднішній час позначений дійсністю, згідно якої бачимо осіб чоловічої статі, які з повним ентузіазмом вступають до духовних семінарій. За час навчання чимало з них відійде, декларувавши, що дане служіння не є їхнім покликанням, інша частина завершить навчання, так ніколи і не відважившись зробити рішучий крок у напрямку свячень, та лише незначна частина таки вирішить прийняти невидимий дар Божої благодаті, уділений Таїнством звершення священничого рукоположення.
З огляду на проблематику дослідження, метою роботи буде виявлення акцентів духовного формування семінариста з огляду на виклики, якими сповнена сучасна дійсність.
Для досягнення мети дослідження слід виконати наступні завдання:
1. Розглянути покликання як підставу для початку формації;
2. Визначити основу та мету семінарійної формації;
3. Дослідити елементи особистого та духовного супроводу;
4. Ознайомитися із діяльністю УГКЦ у сфері формації кандидатів до священства;
5. Осмислити чотири виміри формаційного процесу та встановити взаємозв’язок між ними;
6. Послуговуючись апостольським повчанням Папи Франциска Evangelii Gaudium, виявити головні виклики сучасного суспільства;
7. Проаналізувавши опитування соціологічних компаній за останні два роки, віднайти найголовніші виклики, які позначають дійсність українського суспільства.
8. Використавши дані анонімного опитування семінаристів УГКЦ, виявити основні виклики внутрішньосемінарійного життя;
9. Дослідити духовний супровід з перспективи ключового елементу розвитку духовного життя.
10. Ознайомитися з досвідом формації у сучасних семінаріях Франції.
11. Виявивши актуальні виклики сьогодення, визначити акценти духовної формації кандидатів до священства, які слід виокремити, відповідаючи на виявлені труднощі.
У даному дослідженні використано такі наукові методи:
- аналізу та синтезу, завдяки якому буде проаналізовано дотичну до теми наукову літературу та виокремлено з неї основні тези;
- соціологічного опитування, який допоможе встановити актуальні виклики України та внутрішньосемінарійного життя;
- дедукції, послуговуючись яким перейдемо від загальних викликів світу до конкретних труднощів, декларованих семінаристами;
- порівняння та узагальнення, завдячуючи яким зможемо порівнювати різний досвід у сфері формації семінаристів та вивести з нього ключові риси;
- завдяки використанню логічного методу робота будуватиметься з початковим пропонуванням тези, її обґрунтуванням, а також отриманням кінцевого висновку.
Межі дослідження. Дана робота зосереджена довкола теми приготування
кандидатів до священства, та досліджує формацію семінаристів УГКЦ у стінах
духовних семінарій. Основна увага наукової роботи зосереджена довкола виміру
духовної формації кандидата, яка актуалізується завдяки виявленню викликів
сьогодення. Межею дослідження буде встановлення трьох дійсностей, в яких
зростає молода особа, яка в перспективі вступить, або вже сьогодні навчається у
духовній семінарії. Першою дійсністю є світ, який аналізуватимемо
послуговуючись авторитетом Папи Франциска, а зокрема його апостольським
повчанням Evangelii Gaudium. Другою реальністю є український контекст, який
сформуємо за допомогою критичного аналізу даних опитувань соціологічних
Духовне формування семінариста у світлі викликів сьогодення
План наукової роботи для Духовної Семінарії - - Духовне формування семінариста у світлі викликів сьогодення
компаній. Третя дійсність - це внутрішньосемінарійне життя, яке також позначене своїми особливими викликами. Їх виявимо, використавши результати анонімного опитування 553 семінаристів (2018 р.). Прийнявши досвід делегації українських форматорів, який вони здобули, відвідуючи сучасні французькі семінарії, та поєднавши його з викликами сьогодення, буде визначено основні акценти духовної формації для семінариста УГКЦ.
Актуальність. «Я дам вам пастирів до душі мені, що пастимуть вас мудро та розумно» (Єр 3:15). Цими словами пророка Єремії Господь дає обіцянку своєму народу, згідно якої не залишить свого люду без пастирів. Саме Божа вірність у сповнені Свого слова стає причиною та силою, що дозволяє Церкві радіти з розквіту та численного збільшення священничих покликань в одних куточках світу, а з іншого боку стає підґрунтям та стимулом до щораз більшої та відважнішої надії перед лицем серйозної нестачі священників, яку бачимо в інших його частинах1. Така дійсність значно актуалізує тему формації семінаристів, зосереджуючи погляд Церкви довкола осмислення та постійного вдосконалення діючої системи приготування кандидатів до священства.
Богословський контекст. Покликання до священства є неоціненним даром Господа, який Він посилає своєму люду. Завданням ж Церковної спільноти, очолюваної єпископами, є розпізнавати, плекати та створювати відповідні умови для того, щоб розвинути дар покликання, присвятивши його служінню Церкві2.
Священник, який сьогодні стоїть перед престолом, ще вчора «був одним з народу; аж ось появляється як його провідник, наставник, учитель побожності, завідатель незбагненних таїнств; [...] зовнішньо залишається тим, ким був, але завдяки невидимій силі, за діянням особливої благодаті, є змінений на цілковито іншого у своїй душі»3. Важливим завданням формації є приготувати семінариста до гідного прийняття цього неоціненного дару Божої благодаті та сумлінного розпорядження ним у служінні Божому люду.
Історичний контекст. УГКЦ від самого початку своєї діяльності наполегливо працювала у сфері приготування кандидатів до священства, дбаючи про їх належний духовний та освітній рівень. Своє місце у історичному становленні даного процесу мала також практика приготування священників у часи Київської Русі та литовсько-польського періоду. Новий вклад отримано під час вирішення проблем шкільництва та духовного формування майбутніх священнослужителів після правового поєднання Української Церкви з Римським Апостольським Престолом. Не менш важливими етапами у даному питанні стали також постанови Замойського та Львівського Соборів, що реформували давню практику та внесли в неї суттєві зміни4.
Сучасний стан формації духовенства впродовж останнього десятиліття значно розвинувся та утвердився, а починаючи з XXI ст. став чітко налагодженим процесом. У 2000 р. Синодом Єпископів було опрацьовано та затверджено навчальну програму семінарій, а у 2009 р. - її виховне спрямування5. У даний час практика УКГЦ у сфері вишколу кандидатів до священства широко опрацьована та постійно вдосконалюється.
Огляд основної літератури. Документами, за допомогою яких вдалося осмислити ключові поняття пов’язані із питанням формації кандидатів до священства стали наступні видання:
1. Післясинодальне апостольське повчання Івана Павла ІІ Pastores dabo vobis;
2. Документ конгрегації у справах духовенства Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis;
3. Патріарший Синод Єпископів УГКЦ. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ.
4. Протоієрей д-р Олександр Левицький. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ;
5. United States Conference of Catholic Bishops. Program of Priestly Formation. Fifth edition.
Для визначення ключових викликів сьогодення було використано джерела:
1. апостольське повчання Папи Франциска Evangelii Gaudium;
2. дані опитувань соціологічних груп та компаній: Соціологічна група «Рейтинг», Дослідницька агенція «Info Sapiens», Центр соціальних та маркетингових досліджень «Socis», Центр «Соціальний моніторинг», Соціологічна компанія «Gfk Ukraine»;
3. зведена відомість опитування, що пройшли семінаристи УГКЦ в Україні у 2018 р.
Важливим елементом дослідження є праця Marmion D. - Mullaney M. -Salvan R. Models of Priestly Formation. Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, яка складе основу третього розділу, та завдяки поєднанню із конкретними викликами сучасності допоможе виявити акценти духовної формації семінариста УГКЦ.
У дослідженні буде також використано енцикліки Пап, наукові праці, а також літературу, що безпосередньо торкається теми роботи.
Дослідження теми формації кандидатів до священства, а зокрема зосередження довкола її духовного виміру є одним із актуальних напрямків діяльності УГКЦ. З метою чого, тема часто обговорюється на Синодах Єпископів, для її опрацювання створено окрему комісію Патріаршого рівня, а також проводяться регулярні зустрічі ректорів семінарій, на яких відбувається пошук нових підходів та вирішення складних питань, пов’язаних з формацією.
Дана наукова праця допоможе знайти відповідь на запитання: «Наскільки важливим є духовний вимір формації семінариста, та якими, згідно викликів сьогодення, можуть бути його акценти?».
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ РИСИ ФОРМАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Вища духовна семінарія - це церковний філософсько-богословський заклад, в якому формуються та виховуються кандидати до священства, здобуваючи відповідні знання і духовний рівень життя6. За словами Отця і Глави УГКЦ -Блаженнішого Святослава, вона є тим місцем, «де Бог дає бачити настоятелям і викладачам дивне Таїнство, як Божа овечка перетворюється на пастиря, де Г осподь Бог своєю благодаттю виводить душпастиря для свого народу»7.
Шлях такого перетворення окреслюється словом формація, та містить у собі комплексний процес із всебічного розвитку особистості, маючи на меті виховання семінариста у загальнолюдському, духовному, інтелектуальному та душпастирському вимірах8. Окрім загальних рис формаційного процесу в розділі буде також розглянуто такі підтеми як: покликання, організацію діяльності УГКЦ у сфері виховання семінаристів, а також елементи особистого та спільнотного супроводу.
Варто пам’ятати, що незважаючи на максимальну відповідальність у підході до формації семінариста саме Господь є тим, Хто своєю благодаттю виводить душпастиря для свого народу9.
1.1. Покликання - підстава для початку формації майбутнього священника
Дар священничого покликання є закладеним у серце людини самим Г осподом, і тому Церква, як добра мати, повинна дбати про його розпізнання, формування та зріст10. Христова Невіста, в особі першоієрархів, завжди пильно чувала над плеканням нових покликань та достойним розкриттям уже існуючих. Про це також свідчить звернення Святішого Отця Папи Франциска з нагоди Пленарного засідання Конгрегації у справах духовенства (3 жовтня 2014 р.): «Йдеться про те, щоб зберегти покликання і допомогти зрости їм, щоб вони дали зрілий плід. Вони є “необробленим діамантом”, який необхідно огранити дбайливо, щоб вони яскраво сяяли серед Божого народу»11. Цей поклик є великим даром Господа, адже завдяки служінню духовних осіб - їх молитві та ревній праці, Царство Христове зміцнюється, вкорінюється та росте в душах вірних12.
У Святому Письмі маємо опис безлічі різних покликань, особливо цікавими серед яких є покликання пророків. Ось як відбулося покликання Єремії: «І надійшло до мене таке слово Г осподнє: «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив» (Єр 1:4-5). Господь бачить своїх майбутніх служителів ще від материнської утроби та ще від того моменту посилає їм Свій поклик. Завданням ж Церкви є помітити його та розвинути.
«Покликання до священства є одночасно даром Божим і плодом духовного життя церковної спільноти - сім’ї та парафії»13. З огляду на це Христова Церква постійно чуває над новими покликаннями, та запрошує своїх вірних до такої ж позиції. Так наприклад, 2009 рік був проголошений роком християнського покликання з особливим наголосом на священничому покликанні14. Таким було рішення тодішнього Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира та Синоду Єпископів, що дозволило краще роздумати про великий дар Люблячого Отця для своєї Церкви. У той рік було також додане прохання до сугубої ектенії: «Ще молимось за наших священиків, дияконів, семінаристів та за їх святе покликання»15, що підкреслювало цінність покликання як дару Божого. Роздумуючи про нього Синод Єпископів висловлювався так:
Владики запрошують усіх членів Церкви застановитися над священним характером та важливістю священничого покликання і над тим, що можемо ми, велика церковна спільнота, зробити, щоб наші священики були взірцевими священнослужителями на Божу славу і на загальне добро всієї Церкви та рідного народу16.
Важливо також зазначити, що ніхто не може сам собі, з власної волі, присвоїти священничого сану, так як до нього покликає Господь17. Тому, розпізнавши у собі ознаки Божого покликання, слід «смиренно підпорядковувати своє бажання владі Церкви, якій належить відповідальність і право кликати когось прийняти свячення»18. Церква, у свою чергу, через заснування семінарій, відповідає на запит вірян, чим виконує свій прямий обов’язок19.
Підсумовуючи вищесказане, зауважимо, що покликання є неоціненним даром Божим, який однак потребує свобідної та відповідальної відповіді людини. Ступивши на шлях розпізнання та утвердження покликання особа піддається процесу формації.
1/« 1 ■ ·· · · · ··»_#·· .2. Плекання священничої ідентичності - основа і мета семінаріиної
формації
«Бажане оновлення всієї Церкви значною мірою залежить від служіння священиків, сповнених духом Христовим»20, які до свого рукоположення проходять тривалим шляхом семінарійної формації. На початку цього шляху кожен кандидат до священства постає як «тайна для самого себе»21, адже зустрічається із двома аспектами, що явно присутні в його душі: різноманітні обдарування і таланти з одного боку, та недоліки і слабкості - з іншого. Час навчання в семінарії дозволяє особі інтегрувати ці складові22 та ставати зрілою особистістю, яка характеризується гармонійним поєднанням загальнолюдських, духовних та інтелектуальних цінностей.
Не менш важливим аспектом є мотивація кандидата, його істинні наміри та свобода волі. З боку форматорів семінарії звертається також увага на спроможність кандидатів до сповнення обов’язків священника та різноманітних інших душпастирських завдань. Навіть брак покликань не може стати умовою для спрощення добору та випробування вихованців, в чому і надалі слід триматися належної рішучості23.
Основою і метою семінарійної формації є плекання священничої ідентичності, що має богословську природу. Причина священничого покликання глибоко закорінена в Бозі та в Його задумі любові24. Через хресну жертву свого життя Христос укладає новий завіт, новий союз - «у Його крові» (1 Кор 11:25), що об’єднує людство за Духом в новий Народ Божий25.
Христос є найкращим зразком у пошуках священничої ідентичності. З огляду на це, Добрим Пастирем стає той, хто подібно до Христа приносить своє життя у жертву26, ревно сповняючи щоденні обов’язки та безоглядно приймаючи труднощі та радощі служіння. Як зазначив о. Юстин Бойко: «Перша і найголовніша місія священика - бути другим Христом у місці, де тебе Бог поставив»27. Це чималий виклик для кожної молодої особи, яка крокує дорогою священства, але коли би він був неможливий до здійснення, то не міг би бути нашим внутрішнім прагненням. Св. Тереза з Лізьє, описуючи свій духовний досвід каже, що коли Бог не міг би зреалізувати наші прагнення, то ніколи би не зроджував їх у наших серцях28. Тому мати за ідеал священства самого Господа буде важливим і вірним кроком на дорозі формації.
Приходимо до висновку, що: «Гідність священика основується на тому, що він є живою іконою Христа - Доброго Пастиря серед своїх вірних силою і діянням Святого Духа. Джерело гідності священика - у вічному священстві Христа»29. З огляду на це, кожен кандидат до священства повинен шукати міцної єдності з Ісусом, а відтак дарувати самого себе на служіння Божому Народу30.
1.3. Особистий та спільнотний супровід
«Духовна семінарія - це виховна установа, в якій живе спільнота тих, хто пішов за покликом Христа для служіння в Його винограднику. Метою семінарії є підготовка кандидатів до священства, які покликані осягнути святість життя через зріле ставлення до Бога, Христової Церкви, суспільства та до себе самих»31. Для досягнення цієї мети існує чимало засобів, проте у даному дослідженні зупинимося на аспектах особистого та спільнотного супроводу.
Будучи на різних етапах свого шляху, кожен кандидат потребує особистого супроводу з боку форматорів, які відповідно до своєї компетенції допомагають семінаристу розпізнавати його покликання та виховуватися у місійному дусі. Особистий супровід передбачає шлях самопізнання, який відкривається також через дозвіл іншим пізнавати твій власний внутрішній світ. Щирість та прозорість розмов з форматорами буде в цьому випадку вірним шляхом. Усе вищезгадане повинне бути підкріплене постійним взиванням до Святого Духа, який є незамінним провідником - Божим перстом формації32.
Особистий супровід сприяє інтегруванню всіх аспектів людської особи, виховуючи кандидата до:
- вміння слухати;
- діалогу ;
- справжнього розуміння послуху;
- внутрішньої свободи33.
Сьогодні трактування свободи людини є досить різнобічним, проте у даному випадку зупинимося саме на християнському контексті. Як зазначено у душпастирській конституції «Gaudium et spes»: «Справжня свобода - це особливий знак Божого образу в людині. Адже Бог побажав залишити людину “в руці її власного рішення”, щоб вона шукала свого Творця за власним бажанням
і, тримаючись Його, добровільно доходила до повної та благословенної досконалості»34. Звідси випливає, що правдива свобода є там, де людина діє свідомо та добровільно. З такою свободою кандидату слід приймати своє
30
покликання та відповідати на нього35.
Одним із виявів особистого супроводу в семінарії буде духовний провід. Він є мистецтвом поступового провадження душ від початку їх духовного життя і аж до висот християнської досконалості36. Заклик до даної дійсності знаходимо і у книзі Второзаконня: «Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих - вони ж тобі повідають» (Втор 32:7). Тому кожен семінарист як той, хто прагне поступати дорогою досконалості, повинен мати свого особистого провідника на цій дорозі.
Іншим виявом супроводу семінариста в дорозі його формації, буде супровід спільнотний, який побудований за взором спільноти 12-ти апостолів37, що разом, з дня на день, крокують за Христом.
«Спільнотне життя, під час початкової формації, має впливати на окремих осіб, очищаючи їхні наміри і змінюючи їхню поведінку, з метою поступового уподібнення до Христа»38. Труднощі, що виникатимуть на цьому етапі, є сприятливим середовищем для зростання у чеснотах, адже і спільнота Христових апостолів39 теж складалася з людей, що мали різне походження, а відтак і могли по-різному дивитися на одну і ту ж дійсність. Їхньою метою було крокування за Вчителем, у Якому бачили джерело життя, що додавало сил, та дозволяло не здаватися. Шлях семінариста покликаний звершуватися у подібний спосіб.
Навчання в семінарії є конкретним часовим відрізком у житті семінариста -майбутнього душпастиря, але передусім це «виховна спільнота в дорозі»40. Ключовим моментом цього шляху буде тривале перебування з Христом, яке вимагає від кандидата рішуче відірватися від його рідного середовища, від його звичної роботи, а навіть більше - від найдорожчих осіб41. Цей час відведений для закладення основ у будуванні глибоких стосунків з Христом, а відтак із Його апостолами. «Перш ніж Він пошле їх проповідувати і зціляти, вони покликані бути при Ньому»42.
Кожна особа, що приходить до семінарії наділена особливими дарами, які вона повинна реалізовувати у спільноті задля загального зростання у вірі та любові, та щоб через це служіння «кандидати належним чином приготувалися до священства і змогли продовжувати у Церкві та історії відкупительну присутність Ісуса Христа, Доброго Пастиря»43.
Оскільки через прийняття таїнства Священства, семінарист буде покликаний «збирати в одно Божий Народ та очолювати його як провідник, що сприяє та заохочує співпрацю усіх вірних»44, то відповідно і його формація не може відбуватися сепаровано від спільноти, а навпаки - реалізовується в ній. Майбутній священик повинен бути «людиною єдності»45, а цей заклик можливо реалізовувати лише черпаючи «свою єдність з єдності Отця, Сина і Святого Духа»46.
Таким чином, будучи в сопричасті з Отцем через Сина у Святому Дусі,
семінарійна спільнота стає новим досвідом життя церковної спільноти47. Семінарія стає місцем, де її вихованці «сповнюються таїнством Церкви, через виховання у відчутті бути Церквою»48, в чому їм допомагає як особистий так і спільнотний супровід.
1.4. Організація діяльності УГКЦ у сфері виховання семінаристів
УГКЦ, подібно до інших суспільних структур, функціонує завдяки діяльності підрозділів законодавчої та виконавчої влади, а це у свою чергу Синод Єпископів на чолі з Главою УГКЦ, Верховним Архиєпископом Києво-Галицьким -Блаженнішим Святославом та Патріарша курія, яка складається із секретаріату та підрозділів (церковні комісії патріаршого рівня, та комісії, що займаються діяльністю на території України). Вищезгадані структурні одиниці несуть відповідальність за виконання завдань в межах їхніх повноважень, пропонують до розгляду законодавчої влади проекти рішень для подальшої діяльності, а також працюють над втіленням у життя прийнятих соборових чи синодальних
44
постанов49.
Для достойної реалізації напрямку виховання духовенства на підставі Декрету Блаженнішого Любомир, у відповідності до кан. 662, §1 ККСЦ та постанови №3 Синоду Єпископів УГКЦ (вересень 2008 р.), створено Патріаршу комісію у справах духовенства УГКЦ, яку сьогодні очолює Преосвященний владика Богдан Данило (Єпарх Пармський)50. Дана комісія складається з двох підкомісій: спеціалізацією першої є підготовка та вишкіл семінаристів, інша ж займається питанням постійної формації та супроводу священників51. Г оловними напрямками діяльності комісії є:
- координування священничого виховання у семінаріях і монаших формаційних домах УГКЦ;
- організація та підтримка семінарійних структур і священничого виховання;
- дослідження та praxis у ділянці семінарійної освіти та виховання;
- перевірка реалізації програми священничого виховання в УГКЦ;
- організація періодичних зустрічей ректоратів семінарій;
- опрацювання програм вступу до семінарії, норм, вимог і психологічної оцінки
кандидатів семінарії;
- апостолят і молитва за священниче покликання;
- періодичний тренінг ректорату семінарії.
- опрацювання програми місійного виховання;
- опрацювання богослов’я священства в УГКЦ52.
Серед напрацювань комісії, які стосуються теми дослідження та будуть використані у ньому, слід виокремити наступні документи:
1. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ (2009 р.);
2. Програма євангелізації та місійного виховання кандидатів у священство в семінаріях УГКЦ (2009 р.);
3. Напрямні плекання духовних покликань в УГКЦ (2012 р.);
4. Духовні конференції для семінаристів УГКЦ (2015 р.)53;
5. По чину Мелхіседека: Pastores dabo vobis; Довідник для служіння та життя священників; Дар пресвітерського покликання (2018 р.).
Останнім напрацюванням комісії є документ: «Норми та принципи захисту дітей та молоді при здійсненні душпастирської діяльності за участю семінаристів, монашества та духовенства УГКЦ в Україні» (2020 р.), який повинен бути ретельно опрацьований кожним членом духовенства.
Коротко оглянувши роботу комісії у справах духовенства запинимося на чотирьох вимірах формаційного процесу.
1.5. Виміри формації
У посланні до Євреїв читаємо: «Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи» (Євр 5:1). Бути взятим з-поміж людей означає, перш за все, бути людиною, бути особою, яка покликана до буття в цілісності. У чому ж полягає ця цілісність? Відповідь можемо знайти у Іринея Ліонського, який пише так:
Душа ж і дух можуть бути частиною людини, але ніяк не людиною; досконала людина є з'єднанням і союзом душі, яка одержує духа Отця, з плоттю, яка створена за образом Божим [...] плотське творіння саме по собі не є людиною досконалою, але є тілом людини та її частиною; ні душа сама по собі не є людиною, але душею людини та її частиною; ні дух не є людиною, бо він називається духом, а не людиною. З'єднання ж і
49
союз усіх цих становить досконалу людину54.
З вищезгаданого випливає, що цілісність людської особи розкривається у нерозлучному поєднанні її трьох складових: духу, душі і тіла. Беручи до уваги цей факт, Христова Церква виокремила чотири виміри формаційного процесу, кожен з яких є також частиною цілого.
Як сказано у синодальному документі УГКЦ про напрямки підготовки кандидатів до священства, існує чотири виміри формації, якими є:
1. загальнолюдське виховання;
2. духовне виховання;
3. інтелектуальне виховання;
4. душпастирське виховання55.
Про такі ж чотири напрямні читаємо раніше у післясинодальному апостольському повчанні Івана Павла ІІ Pastores dabo vobis56 (1992 р.), а також в документі Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis57 (2018 р.), виданим Конгрегацією в справах духовенства за час понтифікату папи Франциска, що вкотре вказує на їх важливість та доцільність.
Відкривши цілісність формаційних вимірів, коротко зупинимося на кожному зокрема.
1.5.1. Загальнолюдський вимір
Напевне невипадково найбільш знаною серед пересічного населення фразою, почувши яку кожен одразу назве її автора, буде вислів: «Хочу бути людиною!»58. Блаженніший Любомир добре розумів значення цих слів, і ніколи не кидав їх на вітер, а жив ними. Серед різних складових формаційного процесу на першому місці буде загальнолюдський вимір, бо на нього спираються усі інші.
Без належним чином структурованої людяності не можемо говорити про якусь духовність, інтелект чи душпастирювання59. Слушно про це пише святий Тома Аквінський, який висловлюється, що благодать передбачає природу, і не стає її заміною, а лише вдосконаленням60. Тому слушно підкреслити, що священник - це перш за все особа, з такою ж людською природою, як і кожна інша людина. З огляду на це, «вся священнича формація буде позбавлена своєї необхідної основи» 61, якщо у ній буде відсутнє загальнолюдське виховання.
Людським вихованням називаємо сукупність підходів і методів, «метою яких є сприяти осягненню гармонії особистого, психологічного і фізичного рівнів молодої людини»62. Завдяки такому вихованню забезпечується відповідний розвиток людини та набування гідних людських якостей.
Кожен майбутній священник повинен плекати у собі низку загальнолюдських цінностей, серед яких варто виокремити:
любов до правди, вірність, повагу до всіх людей, почуття справедливості, співчутливість, чесність, врівноваженість у судженнях та вчинках, емоційну зрілість, самопізнання, здатність приймати рішення відповідно до свого покликання, розсудливість, працьовитість, особисту культура, здоровий спосіб життя, здатність до самовиховання63.
Людина, що володіє такими якостями легше осягає і усі інші виміри формації. Документ Ratio Fundamentals Institutionis Sacerdotalis говорить про
Для того, щоб виховати у семінариста вищеподані складові, відбувається відповідна організація формаційного процесу. Якість його реалізації залежить від двох сторін: від сильної особистості форматорів65 з однієї, а відтак від щирого бажання самих вихованців66 з іншої.
Важливим компонентом, що також вказує на зрілість особистості є її почуття. Ними є «суб’єктивні переживання, які надають напрям життю людини, формують її ставлення до себе самої та до інших людей»67. Коли ми їх усвідомлюємо - робимо ще один крок на шляху до самопізнання. Тут варто наголосити на зустрічі з несвідомими і невпорядкованими емоціями, а також застановитися над прагненнями та мотивами поведінки. Коли людина усвідомлює себе, свої почуття та емоційний стан - тоді вона більш свідомо переживає присутність Бога в собі та стає здатною Його наслідувати. Важливим також є очищення від ілюзії сентименталізму, що допоможе кандидату уникнути суто емоційного сприйняття Бога68.
Ще однією невід’ємною складовою особистості є її слабкості, невдачі та труднощі. Як провідникам семінарії, так і її вихованцям слід пам’ятати про те, що різноманітні кризові моменти, «за умови належного сприйняття і готовності вчитися на основі життєвого досвіду, можуть і повинні стати можливістю навернення та оновлення, яка спонукає особу ставити питання про пройдений шлях, наявний стан, про свої рішення та про своє майбутнє»69.
Важливість загальнолюдської формації також актуалізується і тим фактором, що майбутній душпастир йтиме з проповіддю саме до людей, які як і він сам, наділені тією ж самою людською природою70. Тому, щоби бути добрим духовним отцем - він повинен бути також доброю людиною.
Прочитавши вищеподані твердження виникає запитання: «Що ж тоді буде в основі, в центрі загальнолюдського виховання? Кого можна взяти собі за взірець до наслідування?». Відповідь однозначна - Ісус Христос71. Оскільки друга особа Божа - Бог Син, є вповні Богом і вповні людиною72, то саме Ісус стає не лише для семінариста, але й для кожного християнина прикладом справжньої людяності. «Христос не лише об’явив Бога людям, але й справжню Людину. Ось чому людина може пізнати себе вповні лише тоді, коли пізнає Христа, зрозуміти себе, лише досвідчуючи Божу в собі присутність, жити справді по-людськи лише, коли живе в Христі»73. Звідси випливає, що наступним виміром формації семінариста буде духовний вишкіл, який тісно пов’язаний із загальнолюдською формацією.
1.5.2. Духовний вимір
Духовна формація є другою важливою складовою у розвитку свого покликання, адже пригадує нам про внутрішнє життя людини. Святий Іван Золотоустий навчаючи про духовну поставу священника говорить, що даний «уряд здійснюється на землі, але належить до ряду чинів небесних. [...] Тому той, хто священнодіє, повинен бути таким чистим, наче стояв би в небі посеред небесних
69
сил»74.
Духовну формацію порівнюють із серцем, яке міститься всередині нас75. Коли завмирає людське серце - завмирає і саме життя людини. Подібно із духовною формацією, яка є «надзвичайно важливою складовою священничого виховання»76. Без неї, подальший шлях семінариста буде позбавленим свого важливого осердя.
Метою духовного виховання є «допомогти людині, щоб кожний момент її життя ставав живою зустріччю з Богом»77. Подібне формулювання зустрічаємо і у внутрішньому семінарійному уставі, де читаємо про заохочення до сприйняття дійсності у світлі віри78. Кожна людина, а тим більше семінарист, покликані до зустрічі з Ісусом у кожній справі яку здійснюють, у кожній людині, яку зустрічають, що потребує відповідних зусиль у праці над своїм внутрішнім життям.
Майбутній душпастир повинен черпати свою внутрішню духовну силу від родинного і постійного спілкування з «Отцем через Його Сина Ісуса Христа у Святому Духові»79. Тут варто пам’ятати, що «життя у сопричасті з Божественною Трійцею невіддільне від сопричастя з Церквою - видимою іконою Трійці»80. Тому, шукаючи вірних шляхів духовного формування, провід семінарії покладається на голос Матері Церкви.
Осердям духовної формації є особиста зустріч з Христом, яка зароджується та зростає в серці кожного зокрема81. Семінарист, як майбутній душпастир, повинен вчитися «шукати Христа в усьому: в докладному роздумуванні над Словом Божим; в діяльній участі у священних Таїнствах Церкви, насамперед у Євхаристії та богослужіннях добового кола»82. Бачити Христа в своїх настоятелях, щоб потім змогти дивитися на Нього в єпископові, а також у людях, до яких він буде посланий, особливо в бідних, хворих, грішниках83.
Важливим аспектом духовної формації є особиста молитва семінариста, яку він повинен плекати у своєму житті84. Молитва є надзвичайно важливою складовою, адже «священник, образно кажучи, був зачатий під час тієї довгої молитви, в якій Господь Ісус Христос говорив Отцеві про своїх апостолів і, звісно ж, про всіх тих, хто протягом століть мають стати учасниками цієї його місії»85. Ісус Христос - сам Божий Син, залишає нам свідчення своєї молитви, яка супроводжує його впродовж усього земного життя аж до хресної смерті86, чим закликає наслідувати Його.
Тому, для забезпечення гідного духовного формування, у семінарії організовується відповідне молитовне правило, яке би могло сприяти розвитку внутрішнього життя семінариста та рясніти видимими плодами дії Святого Духа у його житті. Згідно документу: «Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ», такими плодами будуть:
- здатність свідомо обрати послух Церкві;
- здатність до сопричастя з братами;
- нагоди пізнання різних форм спільнотного життя (чернецтво, подружжя, товариство);
- виховання до духовного батьківства;
• *-* ... 82
- виховання готовності до постійної духовної ініціативи87.
Для отримання бажаних духовних плодів слід організувати відповідне середовище:
- молитовне правило;
- літургійне життя;
- присутність духівника;
- створення центру підготовки духівників;
- служіння духівника: вводить у молитву, слухає сповіді, проводить систематичні
зустрічі зі студентами, виголошує щотижневі конференції, організовує дні духовної
обнови (щомісяця), реколекції (раз на семестр - на початку навчального року;
- утворення малих груп спільної молитви;
- спільні прощі та молитовні чування .
Точкою опори в духовному житті людини, а особливо семінариста, буде єдність з Богом, яка є даром і водночас плодом Святих Таїнств88. Тому процес духовного формування буде також спрямований на активну участь у таїнствах, та щораз більше заглиблення в їх суть. Саме їх звершення налаштовує людину на гідне прийняття благодаті, на належне поклоніння Богу, а відтак і чинення діл любові89. Всі таїнства тісно пов’язані зі Святою Євхаристією і є до неї спрямовані, оскільки вона є для нас правдивим джерелом і вершиною християнського життя90 - життя в дорозі до святості.
Духовність, яка плекається в семінарії, тісно пов’язана зі священством, до якого готуються семінаристи. Це шлях запрошення до прийняття шляху самопожертви Ісуса, «який віддав своє життя як викуп за багатьох, Доброго Пастиря, що кладе своє життя за своїх овець»91. Щоб така постава стала можливою, вона повинна випливати із нутра людини, з її серця, від її вільного вибору - від досвіду духовного шляху.
1.5.3. Інтелектуальний вимір
Інтелектуальна формація - інша складова формаційного процесу, яка попри свою особливість, тісно пов’язана з загальнолюдським і духовним вимірами92. Вона виступає їх необхідною складовою, адже осмислення духовного життя відбувається людським розумом93, а самі знання без виховання, як писав Василь Сухомлинський - це «меч в руках божевільного»94. Отже, звідси бачимо тісний взаємозв’язок між усіма трьома аспектами формаційного виміру.
Дорога інтелектуального виховання - це шлях до поглибленого розуміння таїнств віри, а отже до відданого священничого служіння95. Як стверджує Другий Ватиканський собор, філософські та богословські знання потрібні для того, щоб «з допомогою Святого Духа прислухатися до різних голосів сучасності, розпізнавати й пояснювати їх, а також оцінювати їх у світлі Божого слова, щоб об’явлену Правду можна було глибше сприймати, краще зрозуміти і більш відповідно подавати»96. Для осягнення цієї мети відбувається відповідна організація навчального процесу.
Перед початком вивчення церковних дисциплін, семінаристи повинні бути обізнаними у сфері гуманітарних, природознавчих та точних наук. Рівень знань, отриманих у цих сферах, прирівнюється середній освіті світського закладу. Наступним кроком буде вивчення спеціалізованих дисциплін97.
Програми підготовки священників у семінаріях, мають на меті окрім глибокого пізнання філософії та богослов’я, а також отримання ґрунтовних знань із священничих наук, бути включеними в загальну культуру, даючи впевнену
•94
відповідь на виклики сучасності98.
Завдяки інтелектуальній формації семінарист не лише навчається правильному розумінню правд християнської віри, але й стає здатним їх пояснювати іншим та, в разі необхідності, обстоювати99. Кожен кандидат до священства завдяки поглибленому вивченні філософії та богослов’я, канонічного права, гуманітарних та історичних наук стає готовим щоб дати відповідь світу про причини надії100, а відтак сприяти «пізнанню Божого Об’явлення і привести всі народи до послуху віри»101.
Христологічний та еклезіологічний вимір, що складають саму природу богослов’я, допомагають розвивати у семінариста не лише наукову точність думки, але й велику та живу любов до Христової Церкви102. Це власне і є одним
із завдань, які ставить перед собою ІІ Ватиканський собор. У декреті про священниче виховання Optatam totius читаємо, що удосконалення методів навчання та пошук якнайкращого узгодження між філософією та богослов’ям робиться з єдиною метою: для дедалі більшого відкривання умів «вихованців семінарії на таїнство Христа, яке визначає всю історію людського роду, постійно впливає на Церкву, і зокрема діє через священниче служіння»103.
Ще однією причиною, що вказує нам на необхідність серйозної інтелектуальної формації - це наш сучасний світовий контекст, який позначений плюралізмом не лише в галузі суспільного простору, але й, часом, у лоні самої церковної спільноти, що вказує на потребу особливої здатності до критичного розпізнання104. Рівень освіченості суспільства зростає, а це, у свою чергу, вимагає також зросту і від майбутніх душпастирів.
Інтелектуальне виховання повинно бути на високому рівні, проте варто пам’ятати, що воно саме в собі не здатне окреслити всю повноту формаційного процесу, «адже навчання, попри свою важливість, є лише одним з аспектів, хоча й не другорядним, цілісної формації»105 до священства.
1.5.4. Душпастирський вимір
Душпастирський вимір являє собою корону цілісного шляху формації семінариста, який за своєю суттю «є підсумком і перевіркою ефективності та якості
102
всього виховного процесу»106.
Про душпастирську формацію, у соборному декреті Optatam Шіш, читаємо
наступне:
Усе виховання семінаристів має бути спрямоване до того, щоб вони стали справжніми пастирями душ за прикладом Господа нашого Ісуса Христа, Вчителя, Священика і Пастиря. Тому нехай готуються: до служіння Слова, щоб вони щораз глибше розуміли об’явлене Слово Боже, а роздумуючи над ним, засвоїли його та виражали своєю мовою й поведінкою; до служіння в богопоклонінні та освяченні, щоб у молитві та здійсненні священних літургійних чинів вони виконували діло спасіння через Євхаристійну Жертву та святі Таїнства; до пастирського служіння, щоб вони вміли показувати людям Христа, який “прийшов не на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох” (Мр 10:45; пор. Йо 13:12-17), і щоб, ставши для всіх слугами, ще більше їх придбати (пор. 1 Кор 9:19)107.
З даного витягу можемо зробити висновок, що прикладом душпастиря є сам Господь Наш Ісус Христос, якого кожен кандидат до священства повинен наслідувати. Повнота цього наслідування розкривається у трьох ключах:
- служіння Слова;
- служіння богопоклоніння та освячення;
- душпастирського служіння, зродженого на свідченні самого Христа, який «прийшов не на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр 10:45).
Душпастирство не є якимось мистецтвом, чи сукупністю вказівок, чи збором різноманітних методів та практичного досвіду. Воно «має свою богословську гідність, оскільки отримує від віри засади та критерії діяльності Церкви в історії»108. Розвиток душпастирської формації зумовлений зрілими роздумами і практичним застосуванням, що основуються на засадах типової богословської науки - душпастирського та практичного богослов’я109.
Головною метою душпастирського формування є виховання «у кандидата справжнього серця пастиря, яке вміє відчувати всі болі і біди повірених йому душ, здатне їх розуміти та знаходити такі методи і засоби священничого служіння, що найбільше відповідали б потребам Божого люду»110. Таке серце можливо формувати лише тоді, коли воно буде скероване до «дедалі глибшої єдности із душпастирською любов’ю Ісуса Христа»111.
Вся підготовка семінаристів повинна відзначатися душпастирською ревністю112, а також здобуттям належних практичних навичок у таких напрямках:
- катехитичний;
- педагогічний;
- капеланський;
- місійний;
- проповідницький;
- літургійний;
~109
- мас-медійний113.
З метою здобуття належних знань у вищеподаних напрямках у семінаріях створюється власна програма душпастирського виховання114. Різні програми об’єднані однією метою - допомогти семінаристу набути душпастирських якостей таких як:
- душпастирське відчуття потреб вірних;
- здатність працювати в різних умовах;
- здатність до місійної діяльності;
- любов до Бога і ближнього;
- милосердя до бідних і потребуючих;
- посвята іншим аж до самопожертви;
- вміння будувати стосунки в родині, спільноті, парафії тощо;
- ревність у євангелізації;
- співпраця з єпископом;
- лідерство;
- уміння пастирського управління115.
У душпастирській формації семінаристів слід також наголосити на «євангельському стилі слухання»116, який пропонує нам документ конгрегації в справах духовенства Ratio Fundamentalis Institutinis Sacerdotalis. У ньому йдеться про слухання, яке би було звільненим від протагонізму, абстрактності, холодного ставлення та надмірної самовпевненості, щоб ні за яких умов не ставати бухгалтером духу, а навпаки - наслідувати приклад доброго самарянина117.
Душпастирське спрямування «забезпечує загальнолюдську, духовну та інтелектуальну формацію визначеним змістом та чіткими рисами, а також об’єднує і визначає всю формацію майбутніх священників»118.
1.6. Інтеграція формаційних вимірів
Термін «інтеграція» походить від лат. integratio (поповнення, відновлення) та використовується для означення явища об’єднання в єдине ціле будь-яких окремих його частин119. Так і процес формації є комплексною дійсністю, що гармонійно поєднує у собі чотири виміри:
1) загальнолюдський - необхідна динамічна основа священничого служіння;
2) духовний - постава внутрішнього життя особи;
3) інтелектуальний - необхідність раціональних знарядь та їх відповідного застосування згідно знаків часу120;
4) душпастирський - відповідальне і плідне церковне служіння121.
Подібно як людина складається з духу, душі і тіла122, але при цьому завжди
трактується цілісною особистістю, так і формація семінариста являю собою цілісну дійсність, в якій можемо окреслити її окремі виміри, не втрачаючи при цьому їх взаємозв’язку.
Незважаючи на те, що інтеграція чотирьох формаційних вимірів є одним із центральних завдань католицької семінарійної системи, варто наголосити, що кінцевою метою є не інтеграція програм семінарії, а - внутрішня інтеграція, яка відбувається всередині самої особи, наближаючи її при цього до священничої ідентичності - наслідування Господа Нашого Ісуса Христа123.
Завершуючи перший розділ дослідження приходимо до висновків. Господь у Своїй безмежній любові завжди кличе робітників у свій виноградник124, очікуючи від них свобідної та рішучої відповіді.
Ставши на шлях розпізнання покликання, семінарист піддається процесу формації, який із вступом до семінарії стає невід’ємним елементом, завдяки якому кандидат покликаний розвивати у собі ідентичність Ісуса Христа -Правдивого Пастиря душ. Важливим елементом у цій дорозі буде як особистий так і спільнотний супровід, які за допомогою прийняття самого себе та своїх ближніх додають до формації важливої складової.
З метою відчитування знаків часу та віднайдення відповідей на актуальні питання, пов’язані з реалізацією напрямку виховання духовенства, у лоні УКГЦ створена Патріарша комісія у справах духовенства, а зокрема й підкомісія з підготовки та вишкілу семінаристів. Завдяки активній діяльності комісії видано ряд документів, які допомагають організовувати процес виховання семінаристів згідно навчанням Церкви.
Якщо говорити про сам процес формації, то слід підкреслити, що він є цілісною дійсністю, яка однак характеризується чотирма вимірами: загальнолюдський, духовний, інтелектуальний та душпастирський.
Кожен із формаційних вимірів у своїй суті веде до єдиної мети: «особливої єдності з любов’ю Христа, Доброго Пастиря»125. Ці відносини повинні бути фундаментом життєвої дороги особи, яка відповіла на поклик Христа та вирішила присвятити своє життя священничому служінню.
РОЗДІЛ 2
ЖИТТЯ ТА ВИКЛИКИ ЦЕРКВИ НА ПОЧАТКУ ТРЕТЬОГО
ТИСЯЧОЛІТТЯ
Одним із завдань, які ставить перед собою Мати-Церква є розпізнавання знаків часу та правильне їх трактування у світлі Доброї Новини. Для того, щоб відповідати на споконвічні питання про сенс життя людини, церковна спільнота повинна відчитувати, пізнавати і розуміти ті сподівання та прагнення, якими перейнята людина, а досить часто і трагічний характер світу в якому живемо126.
З огляду на це, метою та головним завданням другого розділу є виокремлення найголовніших викликів сьогодення для кращого розуміння акцентів, які слід ставити у духовному формуванні семінариста. Аналіз стану сучасності побудований на дедуктивному методі, згідно якого буде проаналізовано виклики сьогодення у трьох дійсностях: світові реалії, український контекст, внутрішньосемінарійне життя.
2.1. Деякі виклики сучасного світу згідно апостольського повчання папи Франциска Evangelii Gaudium
Оскільки Українська Греко-Католицька Церква є частиною великої спільноти Вселенської Церкви, то розглядаючи виклики наших днів, слід розпочати із бачення ситуації Святішим Отцем Папою Франциском.
У своєму повчанні, Evangelii Gaudium, Святіший Отець приділяє цілий розділ питанню викликів сучасного світу, об’єднуючи їх під однією назвою: «У кризі суспільного обов’язку»127. Даний аналіз ситуації сьогодення, як зазначає сам автор, не є повний і детальний, проте є закликом до чуйності у відчитуванні знаків часу128. Папа говорить про наступні тривожні речі:
1. Економіка виключення. «Сьогодні все підпадає законам конкурентоспроможності й закону сильнішого, коли сильний поїдає слабкого. Як наслідок, велика кількість населення є виключеною і маргіналізованою: не маючи праці, без перспектив, без виходу. Саму людину вважають споживчим товаром, який можна використати, а потім викинути»129. Навколо нас процвітає культура добробуту, який знечулює нас до тієї міри, що занепокоєння нам приносить не біль та несправедливість світу, а нові ринкові пропозиції, які ми ще не посідаємо130. Бачимо зміну акценту у визначенні гідності, яка вже залежить не від того ким ти є, а що ти маєш.
2. Ідолопоклонство грошам. Папа пояснює першу проблему в ключі помилкового ставлення до грошей, які замість того, щоб бути засобом служіння людині стають її новим божеством, і таким чином ми знову повертаємося до дійсності, в якій опинився Ізраїльський народ131. Як зазначає Глава і Отець УГКЦ
- Блаженніший Святослав: «Не потрібно боятися матеріальних благ, і в тому числі коштів, тому що ми тоді не будемо вміти правильно ними розпоряджатися. Потрібно розуміти, що: чи в нас є багато ресурсів, чи мало, наше завдання по відношенню до них - це бути добрими управителями»132. Таким чином матеріальні блага, в залежності від способу їх використання, можуть бути як потужним важелем на службі людини, для чого власне вони і покликані, так і чималою загрозою у ще більшому розширенні відстані між багатою меншістю, та збіднілою більшістю.
Однією із проблем гріховного ставлення до грошей є також корупція. У Компендіумі Соціальної доктрини Церкви так читаємо про це нагативне явище:
Спричиняє зростання недовіри до державних установ, сприяючи ворожому ставленню громадян як до політики, так і до її представників, внаслідок чого ослаблюються політичні інститути. Корупція суттєво спотворює роль представницьких інститутів, оскільки вони стають місцем політичної торгівлі між клієнтом з його потребами і владою, що надає послуги133.
Як бачимо, у даному випадку, арбітром справедливості вже не виступає об’єктивна істина, а спроможність довести свою позицію більшою кількістю «зелених аргументів».
3. Суспільна нерівність. Папа навчає: «Поки всі не матимуть однакових можливостей, різні форми агресії і війни знаходитимуть плідний ґрунт, який рано чи пізно спровокує вибух»134. Важливо підкреслити, що тут йдеться саме про рівні можливості участі та розвитку, а не зрівняння всіх людей у їхньому соціальному становищі. Акцент, який ставить Понтифік не є пропозицією соціалістичної розв’язки, адже вона, як читаємо у Rerum Novarum, є явищем шкідливим і нічого окрім несправедливості, взаємних звинувачень, безладу та відкриття дороги до ворожнечі не принесе135. В такому випадку бажана «рівність не стала б дійсністю - тільки загальним станом зневаги і злиднів»136.
Святіший Отець наголошує на тому, що соціальна нерівність через нерівні можливості та виключення, які існують не лише в окремих суспільствах, а й між народами, є однією із причин породження насильства. Надмірне споживацтво в поєднанні з нерівністю ще більше загострює ситуацію137.
4. Деякі виклики культури:
1) Кожна особа - носій своєї власної правди. Коли у суспільстві суб’єктивні переконання беруть гору над об’єктивною правдою, то в такому випадку дуже важко мотивувати людей бути учасниками спільних проектів, які не вписуються в рамки їх особистих переконань, бажань та інтересів138. В екологічній енцикліці Папи Франциска Laudato Si про культуру релятивізму читаємо:
Якщо ж крім задоволення власних очікувань і миттєвих потреб немає ні об'єктивної істини, ні непорушних принципів [...] не вартує і думати, що політичні програми чи сила закону зможуть покласти кінець поведінці, яка завдає шкоди всьому довкіллю, бо там, де культура руйнується і більше не визнається об'єктивна істина чи універсальні принципи, там закони приймаються як необов'язкові приписи і перешкоди, які можна обходити139.
Як бачимо, відсутність об’єктивних істин та універсальних принципів, а радше їх неприйняття, створюють ситуацію коли бажання гармонійного розвитку суспільства і реальна дійсність розходяться в різні боки.
2) Дійсне поступається місцем ілюзії. Визначним у відчитуванні знаків часу стає швидкість, тимчасовість та поверховість, а відтак погляд ззовні (ілюзія), а не сама внутрішня дійсність140. Ситуація ще більше загострюється у випадку відкинення перспективи вічного життя. В енцикліці Папи Бенедикта XVI Caritas in Varitate читаємо:
Без перспективи вічного життя людський прогрес на цьому світі позбавлений дихання. Замкнений у рамках історії, ризикує бути зведеним єдино до того, щоб щораз більше мати. Таким чином, людство втрачає відвагу, щоб бути готовим на прийняття вищих благ, на великі та безкорисливі ініціативи, що випливають із загальної любові141.
Проблематику прагнення «щораз більше мати» опрацював також Еріх Фром
- видатний німецький філософ і соціолог, засновник неофройдизму та фройдомарксизму. Він пише так: «У культурі, де найголовніша мета - мати, і мати все більше та більше, і в якій можуть говорити про когось, що “він вартує мільйони доларів”, яка вже може бути альтернатива між “мати” й “бути”? Навпаки, схоже на те, що сама сутність “бути” означає “мати”; і коли хтось не
17
має нічого, то він тоді і є ніхто» .
Доходимо до наступного висновку: щоб кимось бути ти мусиш, чимось володіти, або бодай створити ілюзію, що ти цим володієш.
3) Занепад культурних коренів. Сучасні процеси глобалізації спричинюють проникнення в культуру народу традицій інших націй, переважно більш економічно розвинених, проте етично слабких. Натомість власні надбання народу відходять на другий план як пережиток давнини. Таким чином втрачається культурна ідентичність нації142.
Сьогодні людство переживає новий період своєї історії, в якому глибокі та швидкі зміни поступово поширюються на весь світ. Викликані людським розумом і творчою
діяльністю людини, вони позначаються на самій людині, на її судженнях, на особистих
і колективних бажаннях, на її способові мислення й дії - як щодо матеріального світу,
так і щодо інших людей. Таким чином, мова йде вже про справжні соціальні та
• · „ 19
культурні перетворення, які впливають також на релігійне життя143.
Як бачимо з Душпастирської Конституції про Церкву в сучасному світі, глибокі та швидкі зміни поширюються на весь світ, глибоко переплітаючи між собою найрізноманітніші аспекти людського буття.
4) Мас-медіа - форматор людини XXI ст. У наш час спостерігаємо значний вплив засобів масової комунікації, що спричинює виникнення нових форм поведінки, які в переважаючій більшості загрожують традиційним цінностям, зокрема стабільності сім’ї та святості подружжя144. Медійний простір сьогодення заповнений нестримним потоком інформації, кожна частина якої трактується як однакова важлива, а це у свою чергу призводить до величезної поверховості, особливо, у моральних питаннях145.
Для того, щоб засоби масової комунікації не приносили душам швидше шкоду, ніж користь, вони повинні повністю підкорятися моральним законам, особливо в тому випадку, коли мова йде про досить складні теми146.
5) Нові релігійні рухи. Святіший Отець згадує про виклик поширення нових релігійних рухів, деякі з яких характеризуються досить фундаменталістськими тенденціями, а інші пропонують духовність без Бога. Причини такого
- використання слабкостей людей, які викинуті на периферію, та потребують негайного задоволення своїх потреб;
~ · *24
- секуляризований раціоналізм148.
6) Криза сім 'ї. Під великим ударом сьогодні знаходиться «основна клітина суспільства»149 - сім’я. Замість того, щоб навчати нас долати бар’єри відмінностей, потреб та поглядів, приймати свого подруга у його іншості та бути місцем передавання віри, сім’я розглядається лише як форма «емоційного задоволення, яке можна будувати в будь-який спосіб і змінювати на власний розсуд»150.
Сучасним чоловікам і жінкам, які щиро й серйозно шукають відповіді на вагомі щоденні проблеми свого подружнього й сімейного життя, нерідко пропонують звабливі погляди й рішення, які в різний спосіб спотворюють істину й гідність людської особи. Такі пропозиції часто підтримує потужна й розгалужена система засобів масової інформації, яка витончено ставить під загрозу свободу та здатність до об’єктивних суджень151.
Міцність подружнього союзу у наш час стоїть перед чималими викликами, про що нам свідчать статистики розлучень у світі152.
Покладаючись на вчительський уряд Папи можемо зробити короткі підсумки стосовно стану сучасного суспільства. Загалом світ часто живе економікою виключення, за якої все підпадає законам конкурентоспроможності. В цьому світі гроші із засобу служіння людині стають її новим божеством, та через процвітання корупційних схем, щораз більше ускладнюють ситуацію. У суспільствах різних народів присутня агресія, яка часто спровокована нерівністю суспільних можливостей. Також слід підкреслити деякі особливі виклики культури, в якій суб’єктивні переконання беруть гору над об’єктивною істиною, в якій зовнішній ілюзійний вигляд поступається місцем внутрішній дійсності, в якій щоб ти міг кимось бути ти мусиш обов’язково щось посідати, або хоча би подавати вигляд, що так є насправді. Сучасна культура характеризується занепадом культурних коренів та щораз частішого виникнення нових релігійних рухів, що в деякій мірі спровоковані процесами глобалізації. Людина третього тисячоліття зустрічається з нестримним потоком інформації, кожна з якої трактується як однаково важлива. Також під потужним тиском сьогодні знаходиться інститут сім’ї.
Розглянувши погляд на сучасну дійсність Папи Франциска перейдемо до реалій українського контексту. Виклики, що є згадані вище теж стосуються України, проте слід конкретизувати реалії, які є специфічними суто для нашої держави.
2.2. Реальність українського суспільства: фактори, що впливають на формування сучасного світогляду
Церква існує в державі, і незважаючи на те, що ці дві інституції відокремлені
••29
одна від одної153, для кращого аналізу викликів сьогодення слід теж врахувати стан суспільства та його реалій.
Для того, щоб визначити настрої, які побутують між людьми, проаналізуємо дані соціальних опитувань останніх двох років.
У даному аналізі було використано дослідження 5 соціологічних груп та компаній154. Ретельно опрацювавши дані опитувань вдалося дійти таких висновків:
1. Найбільшою проблемою для пересічного громадянина України у 2020 році є воєнний конфлікт на Сході України. Як показують нам дані досліджень -ця проблема еволюціонувала, адже у березні 2018 р. вона була 3-ім по вагомості викликом, та у відсотковому еквіваленті становила - 25 % серед відповідей респондентів, поступаючись при цьому проблемі росту цін - 42 %, та тарифам на житлово-комунальні послуги - 38 %155. Вже через рік на запитання: «Які проблеми країни є зараз для Вас особисто найбільш важливими?» 61,4 % респондентів поставили відмітку навпроти варіанту: «Воєнний конфлікт на Сході України», слідом за ними йдуть відповідно: «Підвищення тарифів на комунальні послуги» - 55,5 % та «Низький рівень зарплати чи пенсій» - 55,2 %156. Ситуація січня - лютого 2020 року продовжує говорити нам про серйозну загрозу на Сході держави. Цього разу за «Припинення військових дій на Сході України» голосують 64 % респондентів157. Є також дані 2019 року про 88,4 % респондентів, які на перше місце ставлять необхідність припинення вогню на Донбасі158.
Цікавим є факт, що сприйняття українцями Росії є досить неоднозначним159. Різниця поглядів стає ще однією нагодою до конфлікту, проте вже у самій державі.
Продовжуючи аналіз соціологічних опитувань приходимо до висновку, що Україна, як держава, потребує сьогодні160: 67 % - миру, 40 % - стабільності,
37 % - порядку.
Наша нація продовжує бажати змін, про що висловилися 50 % опитаних, та з надією їх очікує - 42 %, хоча, як бачимо, є присутнім чимале розчарування -
33 %161.
Серед актуальних проблем сьогодення слід виокремити також масову міграцію населення162, однією із різновидів якої є трудова міграція. За даними 2013 року вона становила 10 % від загальної чисельності мігрантів у світі. Беручи до уваги дані, оприлюднені ООН, кількість трудових мігрантів українського походження, які постійно перебувають за межами країни становить близько 8 млн. осіб, проте їх кількість залежно від сезону може збільшуватися163.
Дана ситуація є зовсім не втішною для економіки країни, адже з кожним роком ми втрачаємо все більше талановитих працівників. «HeadHunter Україна» та WORLD STAFF подають дані про те, що з кожним роком все більше менеджерів середньої ланки та IT-фахівців їдуть працювати в Європу. «Аналітики HeadHunter підрахували, що в 2015 році 83 % українських офісних працівників розглядають варіант працевлаштування за кордоном, [...] скоро нам просто ні з ким буде розвивати економіку країни»164.
Дослідження компанії Research & Branding Group, (грудень 2016 р.) показують, що 34 % населення України є готовим назавжди покинути Батьківщину, натомість 55 % українців говорять, що мають бажання кудись їхати. Найактивніші настрої еміграції спостерігаємо серед молодих людей165:
55 % українців до 30 років;
47 % у віці 30 років;
38 % у віці 40 років;
28 % у віці 50 років.
Г оловними причинами такого вибору є:
28 % - пропозиція прибуткової роботи;
27 % - збройний конфлікт;
19 % - економічні проблеми в країні;
18 % - сімейні обставини;
9 % - відсутність умов для самореалізації;
7 % - політична нестабільність.
Близько третини українців заявили, що ні за яких обставин не готові покинути Україну166.
Якщо взяти до уваги соціальну сферу, то українцям найбільше болить на якості медицини (50 %), за якою йде питання розміру пенсій (41 %) та підтримка соціально вразливих категорій населення (36 %)167.
Якщо підбити підсумки, то можемо виокремити 3 основних виклики наших
днів:
1. Воєнний Конфлікт на Сході України;
2. Економічна криза;
3. Міграція населення.
В світлі таких подій маємо наступний рівень цілковитої довіри серед народу: 29 % - волонтерам, ветеранам АТО та армії; 25 % - Церкві; 23 % -Президенту України. Найменший рівень довіри мають суди та органи
44
прокуратури168.
Цікавим видається факт, що, незважаючи на досить непросту ситуацію в державі, на питання: «Яку країну Ви б обрали для народження, коли би у Вас була така можливість?», у 2019 році 74 % респондентів обирають Україну, а це більше ніж у 2018 (65 %) та 2014 (68 %). Це говорить нам про зріст патріотичного духу, відчуття приналежності до свого народу, а відтак і своєї Церкви. Кандидати, які вступають у семінарії, є теж носіями цієї свідомості169.
«Стиль соціального життя та стиль політичної культури творять самі собою велику щоденну школу, з якої дорослі люди та молодь у тиші здобувають практичні уроки»170. Такі уроки українське суспільство дає всім своїм членам, а відтак і майбутнім кандидатам до священства. Дані реалії залишають свій слід у свідомості семінариста, тому для осягнення повнішої картини духовного формування особи їх теж слід враховувати.
2.3. Аналітичне дослідження викликів та ставлення до них у житті семінариста наших днів.
Коротко окресливши актуальний стан українського суспільства із його найбільш глобальними викликами, можемо перейти до дослідження стану життя у духовних семінаріях України.
Для того, щоб чіткіше визначити стан внутрішньосемінарійного життя та краще зрозуміти виклики, з якими зустрічається семінарист у наш час, пропоную в дослідженні проаналізувати дані, отримані із анонімного опитування, проведеного у період з 29 січня по 6 лютого 2018 р. У даному опитуванні взяли участь 553 респондентів (близько 80 % студентів семінарій), які є семінаристами шести вищих духовних навчальних закладів УГКЦ171:
Проаналізувавши отримані дані, пропоную зупинитися на деяких аспектах.
Хто такий семінарист?
Вік. Більшість семінаристів є віком від 19 до 25 років (423 особи), 89 осіб віком до 19 років та 47 осіб - старше 25 років172.
Походження. Переважна кількість братів родом із західної частини України (529 осіб), 24 особи родом інших регіонів України та 6 семінаристів є
49
вступниками із закордону173.
Освіта. 471 семінарист не має вищої освіти, 82 здобули її та 6 кандидатів вступили до семінарії із освітою молодшого спеціаліста174.
Реакція парафіяльного священника на вступ до духовної семінарії. Для 428 братів реакція пароха була позитивною та супроводжувалася сприянням, а у 128 випадках мала швидше пасивне забарвлення: нейтральне ставлення, обіцянки допомогти, проте відсутність дій175.
Склад сім 'ї. Більшість семінаристів зростали у повних сім’ях (469 осіб),
68 братів виховувалися лише матір’ю, 7 - батьком, та 4 - повні сироти176.
68 осіб є одинаками, всі інші росли у сім’ях, де було не менше двох дітей177.
Відчуття покликання до священства. 539 осіб дають стверджувальну відповідь, 18 - негативну178.
Сприйняття покликання рідними та друзями. 543 брати відчувають підтримку покликання з боку рідних та 500 братів з боку друзів179.
Готуються до служіння у:
- Західній Україні - 349 осіб;
- Центральні, Східній, Південній частині України - 107 осіб;
- Де Г осподь покличе - 64 особи;
- Діаспорі - 37 осіб180.
Планують приймати священство у стані:
- Одружений - 440 осіб;
- Целібат - 46 осіб;
- Ще не визначилися - 36 осіб;
- Монаший стан - 23 особи;
- Не планують ставати священниками - 12 осіб181.
Оскільки 76 % семінаристів є віком від 19 до 25 років, то слід врахувати той факт, що цінності та життєві орієнтири в них будуть відмінними від ідеалів, якими живуть старші покоління182, що необхідно враховувати, роздумуючи над духовною формацією семінариста у наш час.
Місце духівника в житті семінариста.
Духовний провід - це співпраця з живим Богом у реалізації Його задумів в людях. Завдання духовного керівника як людського провідника - забезпечити з боку довіреної йому душі вірність Божим задумам183. Варто пам’ятати, що практику «духовного керівництва можна розпочати тільки в повній свободі та з глибоким внутрішнім переконанням у його необхідності»184.
Абсолютна довіра до духівника. 507 осіб декларують довіру, а 46 - дають негативну відповідь186.
Труднощі у відкритті перед духівником. 400 осіб можуть відкритися, натомість 156 має з цим трудність187.
Присутність труднощів у духовному житті, яких не вдається подолати. 299 осіб стверджують, що мають такі виклики, 257 осіб відповідають, що ні188.
Чи духівники є прикладом хорошого духовного життя. 506 осіб віднаходить у своїх духовних наставниках приклад для наслідування, натомість 51 особа не погоджується із цим189.
Частота відвідування духівника:
- Ніколи - 12 осіб;
- Різ у рік - 18 осіб;
- Раз у пів року - 88 осіб;
- Раз у місяць - 292 особи;
- Раз у тиждень - 119 осіб;
- Частіше - 28 осіб190.
Присутність у семінарії досвідченого психолога. 275 осіб підтримує, 282 -заперечує.
Статистика говорить, що 82 % братів задоволені компетентністю духівників, 91 % висловлює абсолютну довіру до свого духівника, 28 % мають труднощі у відкритті перед духовним отцем. Близько 54 % респондентів заявляють, що зустрічаються із труднощами у духовному житті, які їм важко подолати, проте незважаючи ні на що, 91 % братів вбачає у своєму духівникові приклад для наслідування. Думки щодо питання присутності психолога у семінарії розійшлися майже порівну, відмінність складає всього 7 голосів на користь заперечення.
З частоти відвідування духівника випливає, що приблизно чверть братів відвідує свого духовного наставника раз в тиждень, або й частіше. Близько 52 % семінаристів відвідують його 1 раз на місяць, проте враховуючи час канікул, можемо припустити, що таких зустрічей є 9 - 10 на рік. Якщо порівняти частоту відвідування духовного отця із часом даним на вивчення стандартного семестрового курсу із будь-якої дисципліни, то для цього дається не менше 7 -15 лекцій, а це у свою чергу 15 - 30 годин лекційного матеріалу. В такому разі можемо висунути припущення, що близько половини семінаристів витрачають в рази менше часу на те, щоб користати із духовного супроводу по відношенню до тієї кількості часу, яку вони витрачають на здобуття інтелектуального багажу. Чи дана дійсність є справді викликом чи може трактуватися в межах норми -розглянемо у третьому розділі. Близько 19 % братів відчуває потребу в духівникові від 1-го до 2-ох разів на рік, та приблизно 2 % не відвідує духівника взагалі.
На запитання про відчуття потреби у постійному духовному супроводі близько 74 % опитаних відповідають ствердно, що говорить про важливість присутності духовного отця у формації та духовному вихованні семінариста191.
Опитування семінаристів окрім закритих запитань містило також питання, що потребували відкритих відповідей. В ході дослідження ці дані було опрацьовано та класифіковано за категоріями, що дало можливість виявити актуальні проблеми внутрішнього життя семінарій. Через велику кількість відповідей та їх розлогість, у даному аналізі буде висвітлено лише 10 найактуальніших тез кожного питання, які по відношенню до інших згадувалися найчастіше.
Першим блоком запитань буде погляд семінариста на стан формаційно-виховної системи семінарії. Аналіз запитання: «Що Ви хотіли б змінити у формаційно-виховній системі семінарії?192, - дав наступні результати: приблизно кожен шостий семінарист говорить про потребу зміни у відносинах між проводом семінарії та її вихованцями. Близько 10 % респондентів визначають стан формаційно-виховної системи як добрий, декларуючи відсутність зауваг. Така ж кількість вихованість помічає проблему браку часу, куди входить час на відпочинок, навчання, хобі, усамітнення, особисте життя. Близько 7 % опитаних помічають у формаційно-виховній системі надмір тиску та залякування, а також нестачу свободи. Для 5 % семінаристів бажання змін висловлюється у збільшенні кількості виходів у місто та частіших щомісячних відпустках. Така ж кількість вихованців відчувають брак довіри до себе з боку форматорів та вважають, що зміна складу ректорату може змінити ситуацію. Приблизно 3 % семінаристів говорять про скасування або ж зведення до мінімуму фізичної праці, а 2 % висловлюється про потребу застосування сучасних методів виховання193.
Наступним запитанням, яке було опрацьовано та використано у даному дослідженні, є питання про позитивний бік діючої формаційно-виховної системи. На запит: «Що Вам подобається у формаційно-виховній системі семінарії?»194 відповіді респондентів розділилися приблизно у рівній мірі. Найбільша кількість опитаних (11 %) висловлювалася про добрий уклад розпорядку дня та його чіткість, кожен десятий семінарист вбачає оптимізм у людях, які є присутніми в самій спільноті, у добрих відносинах з проводом семінарії, підкреслюючи при цьому доцільність суворої дисципліни та контролю. Десяту частину семінаристів все влаштовує, а зокрема і добре організоване молитовне правило. Близько 8 % не можуть відповісти на дане запитання, проте така ж частина зауважує добрий духовний супровід. Приблизно кожен 14-ий семінарист у складнощах семінарійної формації вбачає добрі умови для зміни самого себе та приготування до гідного майбутнього служіння. Близько 4 % говорять про позитив спільних курсових поїздок, місій, та різного роду
•••71
діяльності за межами семінарії195.
З опитування випливає, що вихованці вбачають у діючій формаційно-виховній системі семінарій як негативні речі, які прагнуть змінити, так і позитивні, які їм подобаються. Співставлення цих результатів допомагає відкрити виклики, з якими зустрічається молода особа, під час формації у семінарії, та допоможе зрозуміти спосіб, у який можна допомогти особі долати ці бар’єри.
Другим блоком питань буде погляд семінариста на стан духовного життя у семінарії. Спершу проаналізуємо питання: «Що ви вважаєте недостатнім (недостойним) у духовному житті семінарії?»196. Приблизно кожен 5-ий семінарист вважає недостойним поганий приклад з боку духовних осіб та інших семінаристів. Кожен 10-ий кандидат до священства згадує про брак вільного часу, а 8 % пригадують про незадовільний рівень відносин між керівництвом семінарії та її вихованцями. На думку 7 % опитаних недостойним у духовному житті є лицемірство. Майже кожен 20-ий семінарист не задоволений духівниками та не сприймає молитву під примусом. 4 % знову згадують про брак свободи, а 3 % наголошують на надмірі праці та конфліктах, які виникають між братами197.
Для кращого розуміння даного напряму, проаналізуємо також позитивний бік питання, використавши результати відповіді на запит: «Що надихає Вас у духовному житті?»198. Аналіз опитування дозволив отримати наступні дані: близько половини відповідей говорять, що вагомим фактором, який надихає семінариста у духовному житті є добрий приклад інших осіб. Як випливає з опитування, найбільше заохочує приклад життя і жертовного служіння самих священників, приклад святих, духівника, інших семінаристів, мирян, монашества, а також рідних та молоді. Окремою категорією є приклад життя підпільної Церкви. Другом елементом, що надихає кандидата до священства є молитва - про це говорять 13 % опитаних. Для 6 % семінаристів натхненням у духовному житті стають віра в Бога та його любов до людини, а також читання духовної літератури чи перегляд християнських фільмів. Усвідомлення того, що Ісус помер за кожного з нас допомагає 4 % семінаристів зростати у духовному житті. 2-3 % вихованців духовної семінарії говорять про богослужіння, відвідування святих місць, відчуття духовного піднесення, усвідомлення Божого покликання, а також пригадують про життя Святими Таїнствами, розмовами з
. .75
духівником та проповіді199.
Дані стосовно якості духовного життя та середників його розвитку, дозволяють нам виокремити чималий вплив на них людського фактору. Як говорить статистика, приклад життя духовних осіб, відносини між людьми, особисті якості людини, а зрештою і сам спосіб перебування у семінарії, є речами, які кандидатом до священства зауважуються найперше. Відповідаючи на питання про те, що надихає Вас у духовному житті, респонденти були вдвічі активнішими, ніж у випадку роздумів про речі недостойні200, що говорить про важливість та пошук натхнення до духовного життя та потребу його живого прикладу. Ці результати слід взяти до уваги, роздумуючи над духовною формацією семінариста у наш час, яку здійснимо у третьому розділі дослідження.
Двома завершальними питаннями, що допоможуть у даному дослідженні є питання про речі, які семінаристи вважають позитивними у семінарії, а також про духовні питання, над якими кандидати роздумують найчастіше.
Найбільш позитивною річчю у семінарії на думку семінаристів є спільнотний дух, про що висловилися 22 % опитаних. Кожен 10-ий вихованець зауважує добру організацію молитовного життя. Для близько 8 % респондентів позитивним є можливість розвитку, але також і присутність дисципліни, що дозволяє також вчитися бути організованим. Кожен 20-ий семінарист наголошує на достойних умовах проживання, наявністю середників духовного зросту, а також на відкритості проводу семінарії. Близько 4 % вбачають позитив у якісній освіті, коли 3 % пригадують про здорове харчування та добрих духівників201.
Опитування стосовно духовних питань, над якими найчастіше роздумують кандидати до священства показало наступні результати. Близько третини семінаристів часто роздумують над тим, чи є у них покликання до священства, а для 15 % стоїть питання про те, чи зможуть вони стати гідними священниками.
14 % опитаних шукають відповідь на питання про вибір майбутнього стану, коли 13 % знаходяться у роздумах про розвиток духовного життя. Приблизно кожен 20-ий семінарист часто думає про причини присутності зла у світі, про те як досягнути святості, про молитву та пошуки Божої волі202.
Якщо взяти до уваги вищеподані результати опитування, то можна зауважити часте повторення деяких елементів внутрішньосемінарійного життя, що змушує шукати цьому причин. «Хвалячи когось як справедливу і надійну людину [...], радіючи цвітінню дерева навесні, відчуваючи зворушення душевною щедрістю іншої особи, борячись за свободу, йдучи за совістю [...] -тут всюди присутнє уявлення про щось важливе у собі»203. Так Дітріх фон Гільдебранд - німецький римо-католицький філософ та богослов, висловлюється про присутність цінності у житті людини. Він також пише, що кожного разу, коли ми судимо про вчинок з моральної точки зору, приймаємо життєві рішення чи просто аналізуємо дійсність - ми віддаємо даність цінності80.
Поглянувши на результати опитування саме із такої перспективи, можемо побачити за ними цінності, які є справді важливими для молодої особи, що формується у духовній семінарії. Перш за все слід виокремити цінність людської особи та її гідності, що випливає не тільки із документів Церкви204 але із опитування семінаристів. З аналізу духовних питань стає чітко зрозумілою цінність покликання, яке Господь вкладає в серце людини, очікуючи від неї відповіді. Факт виховання молодої особи у світі часто позначеному ілюзією82, формує у серці людини спрагу правди, яку вона прагне виповнити. Звідси виникає потреба говорити про цінність правди. Зауваження існування чіткого розпорядку дня з однієї сторони та пригадування про брак часу з іншої, виявляють нам час як цінність. В опитуванні семінаристів посеред інших викликів згаданий також брак свободи. Це дозволяє нам говорити про цінність свободи. З огляду на значний вплив життєвого прикладу на формування кандидата слід виокремити приклад життя, розглядаючи його крізь призму цінності. Дослідження показує, що серед інших цінностей вартує також роздумати над цінністю спільноти, адже як випливає з результатів опитування, вона є справді важливою для вихованця духовної семінарії.
Підсумовуючи другий розділ дослідження коротко підведемо висновки. Для того, щоб роздуми над духовною формацією семінариста у наш час були актуальними, слід відчитувати дійсність, у якій живе світ та Церква. Послуговуючись голосом Папи Франциска, як Глави Вселенської Церкви, вдалося виокремити виклики сучасного суспільства, серед яких головними є: економіка виключення, верховенство грошей, корупція, нерівність суспільних можливостей, надмірний суб’єктивізм, показовість, перевага мати над бути, занепад культурних коренів, виникнення нових релігійних рухів, нестримний потік інформації, яка завжди трактується як однаково важлива, а також криза сім’ї. Це безперечно не всі виклики сучасного суспільства, які Святіший Отець об’єднує під назвою: «У кризі суспільного обов’язку», проте вони є важливим дороговказом на шляху до виявлення актуального світового становища.
Виклики сучасного світу також стосуються і українського середовища, проте воно все ж має свої особливості, які було виявлено за допомогою аналізу
відкритих результатів соціологічних опитувань. Таким чином визначено три головних виклики: воєнний конфлікт на Сході України, 8-ми мільйонна міграція, а також економічна криза. Ці виклики мають своє значення у житті кандидата, який готується для вступу до духовної семінарії, адже він росте і виховується у суспільстві, яке позначене саме такими реаліями, і які безперечно мають свій вплив на нього.
Найважливішим питанням розділу стало аналізування анонімного опитування семінаристів 6-ти українських семінарій83, за допомогою якого вдалося виявити актуальні труднощі. Посеред викликів були також розглянуті питання походження семінаристів, попередньої освіти, їх сімей, планів на майбутнє. Варто врахувати, що 76 % кандидатів є віком від 19 до 25 років, тобто що слід пам’ятати, роздумуючи над духовною формацією. Питання пов’язані із організацією духовного життя показали важливість присутності духівника у семінарії та його участі у формації особи.
Значну частину дослідження було призначено для опрацювання питань, пов’язаних із баченням семінаристом сильних та слабких сторін діючої формаційно-виховної системи семінарії, недостойних речей у духовному житті та дійсностей, які надихають, загальних позитивних сторін семінарії, а також духовних питань, які турбують семінариста найчастіше. В ході їх опрацювання серед них було виокремлено сім цінностей, які повинні стати акцентами у духовній формації семінариста у світлі викликів сьогодення.
РОЗДІЛ 3
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДУХОВНОЇ ФОРМАЦІЇ У НАШ ЧАС
Духовна формація є одним із 4-ох вимірів цілісного процесу формування, який повинен навчити кандидата правдивого духовного життя205. Життя, яке «випливає з Божої дії у людині й для людини»206. Ця дія по відношенню до людини є оповита незмірною любов’ю Творця, Який для спасіння та вічного життя людини дає Свого Єдинородного Сина207. Метою духовного життя людини, до якого кожен християнин покликаний, є активна та дієва участь у божественному житті. Таку участь називаємо обожествленням (грец. вєшаїд), що завдяки взаємодії між Богом та людиною стає переображенням самої ж людини у Святому Дусі208.
До такого переображення покликані також вихованці духовних семінарій, з чого, власне, виникає запитання про пошук найвідповідніших способів та засобів для осягнення поставленої мети. Для віднайдення відповіді на запитання про духовну формацію семінариста УГКЦ у наш час, третій розділ дослідження побудовано довкола розгляду трьох запитань, перше з яких відкриває користь духовного супроводу для розвитку духовного життя кандидата; друге - аналізує здобутий досвід делегації українських форматорів, отриманий під час відвідин діючих французьких семінарій, де ключовою особою формації є духівник; та третє запитання, яке проаналізувавши існуючі виклики сучасності, пропонує організацію духовного формування семінариста крізь призму семи цінностей, які у своїй суті випливають із результатів дослідження.
3.1. Користь духовного проводу для розвитку духовного життя
Посеред багатьох елементів духовної формації, про які йшлося в першому
розділі дослідження, ключову роль відіграє духівник, основним завданням якого є дарування спільноті та кожному з її членів надійного духовного супроводу у пошуках Божої волі та розпізнаванні власного покликання209. Йдучи за голосом Церкви слушним буде більш детально зупинитися на питанні духовного супроводу та його ролі у формації кандидата.
Одним із середників розвитку духовного життя є тисячолітня практика духовного проводу «яка дала численні плоди святості та євангелізаційної відкритості. Учительський уряд Церкви, святі Отці, автори духовних творів та норми церковного життя говорять про необхідність цього порадництва чи наставництва насамперед у царині формації та в деяких обставинах християнського життя» 210. За словами Папи Івана Павла ІІ, у наш час «необхідно заново відкрити велику традицію особистого духовного супроводу, який завжди приносив численні цінні плоди в житті Церкви»211.
Його часто називають справжнім мистецтвом поступового провадження душ від початкових кроків духовного життя до вершин християнської досконалості212. Аскетична література має чимало термінів для означення цього душпастирського служіння, серед яких слід пригадати такі як: керівництво, супроводження, батьківство, свідчення. Кожен із даних термінів розкриває лише певну частину правди про індивідуальну допомогу людині в її духовному зростанні, серед яких слід виокремити такі основні риси як:
- різні ролі, де керівник веде та провадить, а пенітент - дозволяє себе вести;
- той, хто супроводжує не є настоятелем для супроводжуваного, а виступає лише його досвідченим товаришем у дорозі, є старшим духовним братом, який надає допомогу;
- духовний провід - це кожного разу народження - давання духовного життя;
- духовний провідник є тим, хто споглядає тайну дії Бога в житті людини й тайну відповіді людини на любов Творця до творіння213.
З огляду на це можемо окреслити духовний провід як допомогу, яку один християнин надає іншому. Людина, яка користується цією допомогою набагато краще відкривається на можливість відповісти Богові, який входить з нею у діалог як особа214.
Отець проф. д-р Міхаель Шнайдер - почесний духівник із 40-річним досвідом духовного проводу семінаристів, говорячи про особливості духовного супроводу цитує наступне:
Часто семінаристи ховають свою власну побожність, яку вони досвідчили в дитинстві чи в юнацьких роках, у велику валізу. Ця валіза є під час навчання в семінарії постійно закритою і саме цю валізу семінаристи носять за собою. Ставши священиками, вони її відкривають і розпочинають практикувати духовне життя як колись в дитинстві. Відповідно виглядає їхня проповідь. Коротко кажучи, за час перебування в духовній семінарії такі кандидати духовно не сформувались215.
Духовний провід є елементом за допомогою якого семінарист покликаний продовжувати духовно формуватися - відкрити «валізу своєї дитячої побожності», щоб з неї зростала міцна віра216.
Практика духовного керівництва тісно пов’язана з духовним
13
розпізнаванням217, яке покликане надати кандидату критерії для правильного трактування свого власного життя. Безперечно, що духовний провід не розгляне всіх можливих випадків, з якими може зустрітися семінарист у житті, проте задасть вірний напрям дій.
Ватро пам’ятати, що «духовний наставник є знаряддям у Божих руках, щоб допомогти відкрити те, чого насправді»218 Бог бажає від кожного семінариста у цей момент. Тому, той хто щиро прагне стати священником, повинен також вчитися впродовж формаційних років ставити перед собою запитання: «Яка є
Божа Воля у моєму житті?»219, та разом з духівником шукати відповідь на нього. У здійсненні цього шляху пошуку, духовний батько ніколи не здійснює його замість особи, але радше супроводжує, допомагаючи у конкретних ситуаціях220.
Здійснення практики духовного керівництва можливе лише у повній внутрішній свободі, адже одним з основних мотивів прохання про духовне керівництво є прагнення пізнавати діяльність Господа у власній душі221, тобто відкрите та щире внутрішнє бажання самого семінариста. Духовне керівництво є делікатною практикою «внутрішнього життя, до якої людину неможливо змусити»222, проте потрібно заохочувати через відкриття її великої користі для духовного життя.
Духівник, супроводжуючи семінариста, повинен допомогти йому зрозуміти, що «духовне життя не є якоюсь особливою сферою в щоденному житті, а інтеграційною точкою християнського існування»223. А отже, зробити
життя кандидата цілісним, не поділяючи його на час перебування у спільноті з
~ ~ · 20 дотримуванням одних цінностей та час життя поза нею, з прийняттям інших224.
3.2. Французький досвід
Досліджуючи тему духовної формації у XXI ст., слушним буде взяти до уваги досвід нашої Церкви, здобутий під час відвідин французьких семінарій у березні 2018 р., та розглянути головні елементи духовної формації у них.
Візит українських форматорів225 був відповіддю на запрошення голови Комісії з питань формації духовенства Конференції Єпископів Франції - владики Жерома Бо, за час якого було відвідано 5 французьких семінарій. Метою даної зустрічі було ознайомлення з семінарійною формацією Франції у перспективі майбутньої зустрічі ректорів французьких семінарій, на яку також запрошені й
22
українські представники226.
Кожна із п’яти семінарій має свою особливу специфіку формації, проте усі вони об’єднані зосередженням довкола духовного проводу та системи виховання, випрацьованої Спільнотою священників Святого Сульпіса227 (сульпіціанці), заснованої о. Жан-Жаком Ольєром, на початку XVII століття228.
Ще за життя засновника, спільнотою було відкрито чотири семінарїї, якими активно займалися отці-сульпіціанці. Отець Ольєр був переконаним, що через оновлення духовенства, може бути оновлена і вся церква229. Маючи таке переконання священник робить значний наголос саме на виховання духовної складової.
3.2.1. Séminaire Saint-Sulpice
Першою семінарією, котру відвідала група українських форматорів була семінарія св. Сульпіса в м. Ісі-ле-Муліно (передмістя Парижа). Дана спільнота виховує 45 семінаристів із восьми єпархій під проводом ректора та 4-ох духівників. У руслі виховання основний акцент ставиться на формації відповідальної свободи та серця пастиря230.
Перед вступом до семінарії, кандидати проходять рік духовного вишкілу, за час якого вони активно відкривають духовне життя у його поєднанні з літургійною та особистою молитвою, часто роздумуючи при цьому над Словом Божим. Перший рік позначений також поступовою інтеграцією різних елементів
27
інтелектуального розвитку231.
Користь такого пропедевтичного року актуалізується сьогоднішнім культурним контекстом надто секуляризованого світу, який чинить такий же великий вплив на молодь, проте у своїй суті не може бути виключно духовним роком. Він є радше комплексом виховання загальнолюдських якостей, пізнанням базових елементів віри та Святого Письма, знайомством з широким розмаїттям молитовних практик, а також індивідуальних та групових занять різних напрямків. Це час приготування до вступу в семінарію, який дає кандидатові необхідне формування для осмисленого вчинення цього важливого кроку232.
Наприкінці різдвяних канікул, впродовж одного тижня, вихованці мешкають в абатстві, де максимально заглибившись у молитву, скріплюють свій життєвий вибір. Рік також позначений чотирма одноденними зупинками, які пригадують важливі елементи життя семінарії та літургійного року. Цей рік часу неможливо прожити правдиво та глибоко без духовного супроводу, тому кожен кандидат обирає собі одного духовного отця, з яким він буде регулярно зустрічатися упродовж цілого року. Саме завдяки діалогу з духовним отцем він
29
зможе зростати в духовному житті та розпізнати своє покликання233.
Цікавою особливістю спільноти є те що семінаристи, які вже навчаються у семінарії, кожних вихідних їдуть на різні парафії, визначені ректором, або призначені єпископом. У цей час кожен семінарист дотикається досвіду практичного парафіяльного життя, який він упродовж тижня вивчав у теорії234.
3.2.2. Séminaire international d'Ars
Міжнародна семінарія у Арсі тісно пов’язана із життям та зразковим служінням покровителя духовенства - св. Жана Марії Віаннея, санктуарій якого знаходиться поруч. Особливістю даної семінарії є можливість запізнатися зі Спільнотою дієцезіальних священиків св. Жана Марії Віаннея235, які живучи
32
малими групами, служать по своїх рідних єпархіях236.
Семінарія намагається виховати майбутнього священника, який би, подібно Святому Пароху, горів місійним поривом до спасіння світу. Для реалізації цієї мети великий наголос ставиться на спільнотному житті з центральним місцем молитви у ньому. Уся діяльність кандидата розвиється довкола близьких відносин з Христом237.
Вступу до семінарії також передує рік приготування, впродовж якого кандидати краще сприймають та розпізнають своє власне покликання до священства. Вони ще не є семінаристами, але лише тими, хто готується зробити рішучий крок на шляху до святого служіння238. За словами Папи Бенедикта XVI, молода людина може по-справжньому відкривати волю Божу, а відтак і своє покликання лише у випадку власного та справжнього досвіду зустрічі з Христом. Чим більше ми знаємо Ісуса, тим більше ми прагнемо Його шукати239. Це початок пошуку, який триває усе життя, і який має всі середники, щоб розгорітися у семінарії.
В час першого року пріоритетною є праця над особистим духовним життям. У кандидатів підготовчого року є окремі духовні вправи, серед яких варто наголосити на 5-денних реколекціях в монашому середовищі разом з отцями із семінарії, а також 10-денних Ігнатіанських вправах. Надзвичайно важливим є духовний супровід, в якому кандидат покликаний досліджувати глибини власної душі та краще відкривати присутність Г оспода у ній. Періодичність спілкування з духовним провідником - не менше 2-ох зустрічей на місяць. Окрім зустрічей з духівником, семінарист щотижня особисто зустрічається з ректором семінарії240. У разі необхідності більшої кількості часу для закладання основ духовного життя пропедевтичний рік може бути продовженим241.
3.2.3. Le séminaire Saint Irénée de Lyon
Серед особливостей духовної формації у семінарії св. Іренея Ліонського (м. Ліон) слід відзначити зосередженість на братствах. Г рупи семінаристів поєднуються у братства, які мешкають разом, краще пізнаючи, таким чином, не лише свого ближнього, але й дух спільнотного життя. Сьогодні у семінарії існує 5-ть братств із загальною кількістю - 26 семінаристів242. Окрім отців форматорів та духовних провідників у семінарії також мешкає подружжя, яке є присутнім на засіданні ректорату, де від його імені висловлюється думка стосовно кожного семінариста,
39
перед яким відкрита перспектива свячень243.
3.2.4. Séminaire de Paris
Історія заснування семінарії пов’язана із постаттю єпископа Орлеану - Жана Марії Люстігера, який на початку 1980-х років розпочав пошук нових шляхів формації майбутніх священників в контексті глибоких соціальних та релігійних змін244. Двома ключовими моментами бачення єпископа були необхідність духовного року, який проходитиме в домі Святого Августина, а також наголос на формацію майбутніх священників у вимірі реального парафіяльного досвіду245.
На сьогоднішній момент семінарія є наймолодшою спільнотою у Франції, де виховується 80 семінаристів. Специфіка установи передбачає проживання усіх семінаристів по малих групах, біля різних парафій міста, де з ними мешкають та ними опікуються по двоє священників. Сьогодні існує вісім формаційних осередків, кожен з яких має свій стиль формації. Четвер є днем, який семінарійна спільнота проводить разом, збираючись на молитву та спільний
42
сніданок246.
Життя семінаристів у формаційних домах має ряд своїх переваг:
- проживання поблизу діючих парафій дає змогу одразу знайомитись із реальним життям парафіяльної спільноти, та допомагаючи пароху, брати практичну участь у служінні їй;
- мешкаючи поблизу парафії разом із іншими вихованцями, семінарист вчиться того, що є серцем життя священника - приймання кожної людини в ім’я Божої любові;
- невелика кількість семінаристів в одному домі (від 8 до 14 осіб) дозволяє більш ретельно пізнати кожного кандидата та досить ґрунтовно оцінити його готовність до прийняття свячень247.
Такий спосіб формації семінаристів обумовлюється бажанням віднайти найбільш індивідуальний підхід до кожного, адже поступаючи до семінарії кандидати володіють надзвичайно різним багажем життєвого досвіду. Кожен з них прийшов до семінарії з різних сімей, з різними уявленнями про Бога, із особистими недосконалостями, а окрім того, кожен з них має різні погляди на можливості майбутнього служіння. Старший священник дому та його помічник турбуються про те, щоб кожен семінарист зміг знайти саме своє місце248 у житті малої спільноти дому, а потім і Церкви.
Для розвитку духовного життя семінаристів пропонується служіння 17-ти духівників249, які однак не мешкають разом з вихованцями. Обравши собі одного наставника, семінарист повинен регулярно з ним зустрічатися, щоб зростати у близьких відносинах з Господом, вірно приймати важливі рішення та діяти у внутрішній свободі 250.
3.2.5. Maison Saint-Augustin
Перед вступом у Паризьку семінарію кандидати проходять рік духовного фундаменту в домі св. Августина. Посеред інших елементів початкової формації необхідно наголосити на таких важливих етапах: місяць кандидати проводять у служінні найубогішим та 30-ть днів у Ігнатіанських реколекціях. Духовний провід забезпечують 5-ть духівників, з якими вихованці мають особисті зустрічі
• ~ · 47
один раз на тиждень, по одній годині денно251.
Духовна формація заснована на 5-ти ключових елементах:
1. постійна зустріч з Богом у Його Слові, написаному та переданому, а відтак повне прочитання Біблії;
2. особиста молитва під проводом духовного наставника;
3. входження в молитву Церкви;
4. соціальне служіння, яке реалізується кожного четверга у допомозі хворим;
5. спільнотне життя252.
Проаналізувавши формаційний досвід французьких семінарій, можемо прийти до висновків. Французькі форматори з усією серйозністю та професіоналізмом ставляться до розвитку покликань, а відтак їх духовного супроводу. Перш за все вони шукають новітні форми функціонування семінарій, залучаючи при цьому до виховання найкращих священників та монахів. Безперечно, що кожна семінарія має свої особливості, проте спільним для них є такі основні напрями як: молитва, духовний провід, соціальне та пасторальне служіння. Особливий наголос стоїть на формуванні особистості семінариста у свободі та відповідальності, що підкріплюється довірою до кандидата253. Здобутий досвід можна підсумувати словами владики Жерома Бо, яке він промовив до українських форматорів при зустрічі з ними: «Духівник - є ключовою особою у формації семінариста»254.
Взявши до уваги здобутий досвід, перейдемо до розгляду перспектив духовної формації з огляду на цінності сучасних українських семінаристів.
3.3. Духовне формування крізь призму цінностей
Метою духовного формування у семінаріях є максимальне наближення кандидата до життя священничою духовністю - уподібненню до Христа, Г лави і Пастиря Церкви - Великого первосвященника255. Такою мета залишається і сьогодні, проте звертаючи уваги на знаки часу, слід виокремити її певні особливості. Завдяки дослідженню сучасного світового контексту, реалій України та аналізу результатів опитування семінаристів (2018 р.), вдалося виокремити сім акцентів, над якими слід застановитися, роздумуючи над духовною формацією українського семінариста.
Цими акцентами виступають сім цінностей, які розглядатимемо у парі з дієсловом бути, що вказує нам на бажання семінариста розвинути дану цінність у собі, а також прагнення бачити її в своєму оточенні. Отже, такими цінностями для кандидата є: бути людиною, бути покликаним, бути в правді, бути сьогодні, бути свобідним, бути прикладом, бути спільнотою.
3.3.1. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою і честю увінчай його (Пс 8:6)
Серед усіх обраних цінностей, цінність бути людиною зовсім невипадково позначена першою. Про це говорить нам і Мати Церква, навчаючи, що фундаментальною складовою будь-якої формації є людське виховання256. Зважаючи на той факт, що 76 % семінаристів нашої Церкви є віком від 19 до 25 років, то увага до формації зрілої особистості потребує щораз більшого наголосу, що стає відчутним із виходом у світ апостольського послання Pastores dabo vobis257.
«Бог завжди кличе своїх священників з конкретних людських і церковних середовищ, якими вони неминуче позначені»258. Молода особа, яка відчула у своєму серці Божий поклик теж виходить із певного середовища, виносячи з собою його ознаки. У випадку нашого дослідження однією із цих дійсностей є криза сім’ї259, яка залишає свій слід у житті багатьох людей зокрема і у сфері осягнення людської зрілості.
Приходячи до семінарії кандидати мають щире бажання присвятити Богу своє життя260, проте це прагнення не може реалізуватися без відкриття та прийняття людського виміру своєї особистості, з його чіткими межами, сильними та слабкими сторонами. Людина не може дарувати іншій особі, ні тим більше Богу того, чим не володіє. Так само і не зможе правдиво подарувати своє життя на служіння Г осподеві, поки не вчитиметься володіти сама собою261.
Зростання у будь-якій сфері людського розвитку порівнюють із рухом по спіралі. Часто роблячи три кроки в напрямку до ідеалу, людина робить два, повертаючись назад. Спостерігаючи за формацією особи, семінарист зауважує, що у своєму житті людина часто регресує, повертаючись до менш зрілих форм поведінки, особливо перед лицем складних та напружених ситуацій. Якщо у середовищі семінарії є відповідний та безпечний простір для саморефлексії з приводу цієї регресивної поведінки, то результатом цього буде повернення особистих ресурсів та внутрішніх сил, які допоможуть семінаристу рухатися вперед на більш глибоких рівнях усвідомлення себе самого та життя в цілому262. Місцем такої рефлексії буде не лише спілкування з духовним провідником, але й за необхідності, з психологом, що інколи сприймається насторогою.
Упередженням у ставленні до психології є побоювання, що вона може руйнувати покликання, проте з іншого боку, в разі виникнення значних проблем у реалізації цього ж покликання чи навіть здійснення священничого служіння, стає аргументом на користь їх припинення263. Заувага є слушною, адже деякі психологічні підходи є не відповідають цінностям Євангелія, оскільки центром їх уваги виступає власне «Я», самооцінка та особистий розвиток264. Відправною точкою може стати гуманістичний підхід, який виникає в опозиції до двох основних напрямків психології XX ст. - біхевіоризму і психоаналізу265265.
Прихильники течії гуманізму турбуються про гармонійний ріст особистості в сферах любові, автономії, здорової самооцінки266, шукаючи при цьому глибшого розуміння людської сутності267. Такий підхід буде корисним у розвитку людини як особистості.
Якщо говорити про формацію емоційного життя семінариста, то воно тісно пов’язане передусім з досвідом його статевої зрілості: сприйняттям власної статевості, правильним поводженням з нею та особистісною інтеграцією268. Важливо, щоб у час семінарійної формації, семінарист не був штучно відокремлений від можливості спілкуватися з особами протилежної статі, яких зустрічатиме у семінарії в ролі викладачів чи працівників. Така дійсність стане ще одним фактором на шляху формації загальнолюдських цінностей, зокрема у сфері відносин як з чоловіками так і з жінками269.
Сфера статевої зрілості потребує особливої уваги, адже у випадку недостатнього її опрацювання, спонукатиме молоду особу пригнічувати невід’ємну частину людського життя, уникаючи при цьому питань, пов’язаних з нею. Не відкриті питання можна прирівняти до підводних човнів, які занурившись у воду на початку плавання, обов’язково виринуть наприкінці, що може припасти на час прийняття свячень, або й самого священничого служіння270. Гріхи та пов’язані з ними скандали, що можуть виникати на цьому фоні, є великою раною у тілі Церкви, яку виявляли, та за яку привселюдно просили прощення Римські Архиєреї271. Такий факт заохочує до пильності у формації даного аспекту людської зрілості.
У випадку недостатнього вкладу в перші роки формації семінариста та його подальшої дороги, ми втрачаємо його людський, духовний та пастирський потенціал, так і не відкривши вповні. Церковні документи припускають, що для цього процесу досить кадрової та структурної або організаційної підтримки, але в світі майже немає місця, де б вистачало форматорів у семінаріях. З огляду на це, вклад коштів, часу та зусиль в навчання персоналу семінарій, виявлення проблем, а також пошук шляхів їх вирішення буде виправданими явищами не лише в довгостроковій перспективі, але вже від сьогодні272.
3.3.2. Покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього (Мк 3:13)
Посеред різноманітних запитань духовного характеру, над якими семінаристи роздумують найчастіше, питання пов’язані з розпізнанням покликання, вибором стану, гідністю священничого служіння означені як першочергові273. Це переконливо говорить нам про факт важливості даної теми для семінариста та дозволяє окреслити саме священниче покликання як беззаперечну цінність.
«Молоді особи глибоко переживають і жваво реагують на численні суперечності та можливості, якими позначені наші суспільства та культури, а також церковні спільноти»274. Рівно ж і покликання, яке відчуває молода людина натрапляє одночасно як на стимули так і на перешкоди275. А коли перед нею присутня ще й дійсність релігійної багатоманітності276, то відповісти на покликання стає дедалі важче.
Шукаючи відповідей на схожі запитання, Синод Єпископів УКГЦ (1996 р.) прийняв рішення про необхідність створення підготовчого курсу, який окрім приготування кандидата для вступу до семінарії, мав працювати над розпізнанням його покликання, що в більшій мірі й було його метою277. Єпархіальний єпископ та ректорат семінарії визначають власну єпархіальну практику стосовно введення підготовчого курсу, а також його форму, тривалість та зміст278. З огляду на це, в кожній із семінарій УКГЦ є свій спосіб організації підготовчого курсу, або ж в разі його відсутності, праця над розпізнанням покликання та пропедевтичні предмети входять до загальної тривалості
• ~ 75
семінарійного навчання279.
Зосередження довкола відкриття покликання в перших роках навчання є вкрай важливим, адже у протилежному випадку ми втрачаємо не лише роки формації, але й унікальні можливості для розвитку. Покликання для молодої людини є великим викликом, і якщо їй допомогти його відкрити та правильно відповісти на нього, отримаємо значні плоди поступу особи, що у близькому часі стануть явними280.
З точки зору живої духовності, кандидати походять із різних суспільних середовищ, володіючи також і різним досвідом участі у церковному бутті281, що зумовлює потребу ініціації у життя натхненне вірою.
Саме добрий духовний провід може стати тим інструментом, який допоможе кандидату духовно впорядковувати свій день, опрацювати та інтегрувати минулий життєвий досвід у своє покликання, навчить знаходити час на молитву, щоденний іспит сумління, духовні розважання та відкриє багатство середників духовного зростання282. Що як показало опитування семінаристів є цінним особливого у питаннях духовних пошуків.
Добрий духовний супровід семінариста впродовж всього періоду навчання
·.. ^ 70
має першочергове значення в успішності реалізації його покликання70, адже стає ще одним кроком у пошуках Божої волі стосовно життя та місії кандидата.
3.3.3. І спізнаєте правду, і правда визволить вас (Йо 8:32)
Кожен семінарист, як майбутній душпастир, покликаний бути людиною віри, постійно зростаючи в ній. Для цього йому слід дивитися на своє життя в правді283.
Для людини нашого часу правда стала дійсністю більше суб’єктивною ніж об’єктивною, що добре видно з розвитку воєнного конфлікту на Сході України284 та перебігу інформаційної війни285, пов’язаної з ним. Безперечно, що дана дійсність не зможе знищити правду, яка є завжди однією, проте вона безперечно залишає свій слід у свідомості суспільства. Семінаристи будучи людьми свого часу, теж шукатимуть за правдою, яку вони покликані відкривати перш за все відносно себе286.
Одним із критеріїв автентичності духовного життя є пошук правди про себе самого287, що потребує від людини відваги та покірної постави. Роздумуючи про духовну формацію у світлі цінності бути в правді, слід перш за все згадати Таїнство Сповіді, прийшовши до якого, семінарист «погоджується на всю правду про себе, виявляючи таким чином цілковито все або наражаючись на недійсність Таїнства»288.
Стати в правді перед Богом є поставою, яку також добре видно в молитві. З одного боку маємо організоване молитовне правило семінарії, видиму участь у якому беруть всі семінаристи, а з іншого боку зустрічаємо кожного кандидата як окрему особистість, з його власними злетами та падіннями, поразками та перемогами, кризовими етапами та періодами духовного піднесення, які людина може досвідчувати саме в цей момент життя. Постава буття в правді буде тут надзвичайно важливою, адже якщо людина поєднуватиме свій конкретний досвід життя з практикою молитви, то прямуватиме до інтеграції свого життя, в протилежному ж випадку, особа ризикує поділяти власне життя на життя духовне та життя реальне, що у своїй суті є однією дійсністю289.
Говорячи про дану цінність, слушним буде згадати інтеграційну модель виховання, яка заснована на відповідальній реалізації свободи. Суть моделі спрямована в центр людської особистості - рівень її серця. Там людина покликана зустрітися із своїми справжніми внутрішніми поривами, щоб зрозуміти, куди вони її ведуть290. Без прийняти постави правди про себе це неможливо виконати.
Постава правди - незамінний елемент духовного супроводу, за допомогою якого кандидат бореться з поставою імітації духовного життя. Головним форматором семінариста є сам Господь, з допусту якого особа накопичує різноманітний життєвий досвід291, проте саме постава правди відносно нього, допоможе правильно його пережити. Відкриваючись духівникові в правді з щораз більшою свободою, особа щораз більше відкривається на самого Г оспода292, а відтак краще розуміє себе та ближніх.
3.3.4. Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом (Проп 3:1)
Внутрішнє управління і діяльність семінарій регулюють два основних
ОП ~ ......
документи: статут і устав293, перший з яких стосується діяльності семінарії як юридичної особи294, а другий - визначає її внутрішнє життя та устрій295. Одним із елементів програми дня та навчального року загалом є чіткий розпорядок, який має своє значення і вплив на формування особистості семінариста296.
Результати опитування семінарій показують, що серед речей, які на думку семінаристів, є безперечно цінними у діючій формаційно-виховній системі, розпорядок дня з його чіткими межами знаходиться на першому місці297. Проте з іншого боку бачимо дійсність, у якій вихованці висловлюються про брак часу на навчання, духовне та особисте життя, відпочинок та саморозвиток298. Долучивши сюди також суспільний погляд, зауважимо високу швидкість життя, пов’язану з глобалізацією світу299, розвитком масових комунікацій та медійного простору300. Свій слід у погляді на час залишає також культура добробуту одних країн та кризовий стан інших301. Дана дійсність дозволяє нам прийти до висновку, що час є наступним пунктом, на який слід звертати увагу у духовному формуванні семінариста XXI ст. Як наслідок формуємо цінність бути сьогодні.
Яким чином можна виховати кандидата настільки сильним, щоб він міг віддати себе служінню поширенню Божого Царства? Відповідаючи на це запитання слід пригадати про здоровий аскетизм, одним із елементів якого є самодисциплінування. Дотримуючись розпорядку дня семінарист пізнає правду, що не він та його бажання знаходяться в центрі Всесвіту, що віддавати є завжди кориснішим ніж приймати, що свідоме самовідречення являє собою кращу
99
частку християнського життя302.
Роздумуючи про духовне формування семінаристів у світлі цінності бути сьогодні, згадаємо про якісну характеристику часу на противагу кількісній. Спостереження закону поступовості в людському та духовному розвитку особи дозволяє краще зрозуміти швидкість, з якою кандидат просувається через необхідні стадії формування. Акцент на формуванні зрілої особи дозволяє персоналізувати формування, споглядаючи кожну особу у відповідності до її особистого темпу зросту. В такому разі характеристикою формації буде не кількість часу проведеного в спільноті, а радше його якість.
Така ж позиція залишається важливою і у духовному супроводі, вирішальним фактором якого виступає ефективність проведених зустрічей на противагу їх плановій кількості303. Така постава дозволяє кандидату справді духовно формуватися переживаючи реальний досвід, на противагу формальності життя304.
Тенденцією наших днів є дійсність, у якій процес дозрівання молодих людей як повністю розвинених осіб триває довше, завершуючись декількома роками пізніше ніж це було раніше. З іншого боку зустрічаємо насичений побут життя семінариста, який часто не залишає вільного часу для більш серйозної застанови над внутрішніми дефіцитами та проблемами305. Які внаслідок даної ситуації залишаються не вирішеними.
Підсумовуючи духовну формацію семінариста у світлі цінності бути сьогодні підкреслимо, що ключовим моментом формування особи в категорії ставлення до часу, буде його якісне проведення, що передбачає особистий темп зросту кожного кандидата. Метою цього формування буде поступове становлення зрілої особи, яка поряд із людською зрілістю осягатиме й духовну.
3.3.5. Ви бо, брати, покликані до свободи (Гал 5:13)
«Сучасні молоді особи, з силою і свіжістю, притаманними для їхнього віку, є носіями ідеалів, які прокладають собі шлях в історії»306, де посеред потреб автентичності та прозорості, нової концепції і стилю взаємовідносин, пристрасного пошуку справедливого, солідарного та більш об’єднаного світу, спрага свободи займає своє місце307. Тема є актуальною, що випливає і з опитування семінаристів, де брак свободи згаданий посеред інших викликів308, що дозволяє нам говорити про цінність бути свобідним.
Сьогоднішнє суспільство позначене упадком загальнолюдських цінностей в багатьох сферах життя, в якому людина часто будує його за власними ідеалами. Суб’єктивізм, який характеризує сучасність, не приймає світ, до якого належить особа, а радше твориться за власними правилами людини309. Що також залишає свій відбиток у сприйнятті особою власної свободи.
Навчаючись в духовній семінарії, особа дарує свою автономію форматорам, що при більш пізньому вступу до духовного закладу стає складніше сповнити. Проте ця особиста деконструкція являє собою надзвичайно важливу частину формації, яка осягається завдяки поверненню до духовних основ. Даний процес супроводжується стресом, проте якщо з ним добре справиться форматор -ключовий момент формації буде осягнено310.
Свобода людини тісно пов’язана з вибором, який вона робить прямо зараз у своєму житті. Допоки людина може обирати - вона є свобідною, коли ж рішення їй накинуте проти її волі - людина втрачає свободу, адже воля не має можливості обирати311. Отже, «свобода людини ґрунтується на волі, якої ніхто не може силою до чогось схилити, доки вона сама не піддасться»312. Іншими словами кажучи, допоки семінарист з власної волі не прийме внутрішні правила семінарії, вільно обравши їх дотримуватися, він постійно відчуватиме брак свободи, адже розумітиме, що робить це не з вибору, а з примусу. Рівно ж у питаннях духовного супроводу: допоки семінарист не бажатиме духовно зростати ніякі зовнішні вказівки не матимуть на нього впливу313. Звідси випливає одне із важливих завдань формації - допомогти молодій особі жити у правдивій внутрішній свободі314, яка у відповідальності здатна приймати життєві труднощі.
Підсумовуючи цінність бути свобідним підкреслимо, що християнин завжди повинен діяти з цілковитою свободою та відповідальністю, які є пов’язаними з вільною волею людини. Важливою функцією проводу семінарії, як також і духовного супроводу, буде «допомогти особі вільно та відповідально обирати те, що треба вчинити перед Богом, будучи по-християнськи зрілим»315.
3.3.6. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили (Йо 13:15)
Духовне життя семінариста, як майбутнього священника, «формується та визначається поставою і прикладом поведінки, які були притаманні Ісусу Христу, Главі та Пастирю Церкви»316.
Попри формацію за взором постави та прикладу Ісуса Христа, існує також дійсність значного впливу на життя семінариста прикладу духовних осіб та мирян, що випливає з результатів опитування. Дослідження говорить, що посеред речей, які семінаристи вважають недостойними у духовному житті, перше місце посідає брак доброго прикладу життя духовних осіб (19 % опитаних висловили таку позицію)317, проте якщо проаналізовати відповідь на питання: «Що Вас надихає в духовному житті?», то отримаємо 46 % відповідей із зазначення пункту - добрий приклад богопосвячених осіб, мирян318. Отримані дані дозволяють нам виявити велике значення прикладу життя у духовній формації семінариста та говорити про нього в якості цінності бути прикладом.
К. Ранер писав, що стан священства в майбутньому буде залежним від відповіді на запитання про те, чи дійсно священник є людиною, яка живе серцем і центом свого особистого існування як той, хто є свідком віри і пробуджує її в інших319. Радісний та натхненний священник може багато чим послужити, надихаючи при цьому інших, натомість священник, який не живе своїм священством - стає тягарем не лише для себе самого, але й для тих, хто повірений його опіці320. З огляду на це слушним буде знову пригадати про важливість формації людини до священства, ключем та показником якої буде цілісність самого семінариста та розуміння формації як тривалого процесу - паломництва впродовж усього життя321.
Душпастирство сьогодні полягає не у вмінні переконувати, а є в першу чергу формою життя, яка власне переконує інших теж вірити322. До такого життя, як майбутній священник, також покликаний і семінарист.
Роздумуючи про цінність бути прикладом слід пригадати про небезпеку яка стоїть перед сучасними семінаристами, які будучи дітьми свого часу, небагато чим відрізняються своєю поведінкою від ровесників. Суть загрози полягає у можливості кандидата до священства вести два стилі життя: духовне - в семінарії та світське поза нею. Без бажання семінариста поєднати їх в одне - вони існуватимуть паралельно, вносячи негативні наслідки у формацію кандидата. Приклад життя духовних осіб, які живуть одним нероздільним життям -потягатиме за собою і семінаристів, які щойно починають цю дорогу.
Щодо питань духовного супроводу, то духовний отець є тим, хто бере участь в конкретному житті особи, стає для неї опорою, надаючи їй практичну допомогу. Важливим аспектом цієї співпраці є особисте свідченню віри та
приклад власного життя духівника, які промовляють набагато ефективніше ніж
120
теоретичні знання323.
Підсумовуючи вищесказане слід наголосити, що «сучасні обставини вимагають свідчення про те, що священничу ідентичність людина переживає у радості та надії»324. Такого свідчення, як дитина свого часу, потребує і семінарист.
3.3.7. Все в них було спільне (Ді 4:32)
Одним із важливих аспектів семінарійної формації є спільнотне життя, яке «вимагає від кожного семінариста вчитись життєвим навичкам людських взаємин, що зумовлене спільним побутом, виконанням різних завдань, робіт, спільним життям і відносинами»325.
У зв’язку із викликом міграції, який сьогодні притаманний для українського
123
суспільства326 вартість справжньої спільноти зростає, що також випливає і з опитування семінаристів, які висловлюючись про загальні позитивні речі в семінарії, на першому місці визначають спільнотний дух (22% опитаних)327. Це дозволяє розглядати перспективи духовної формації семінариста у світлі цінності бути спільнотою.
Життя в спільноті є школою любові ближнього, до якої закликає нас Христос328. Ця любов виходить за межі любові до себе самого, що нам Спаситель показав, померши за нас на хресті. В Євангелії також читаємо, що хто бажатиме спасти своє життя - той його погубить, проте хто погубить його заради Христа -той його знайде329. Допоки людина не ставатиме зрілою особистістю, їй буде складно жертвувати свій час та зусилля на користь інших - вона завжди боротиметься за власну самореалізацію. Через це їй буде важче відчути християнську радість та внутрішнє наповнення, яке відчуває кожен, хто жертвує себе у служінні ближньому330, чому життя у спільноті є чудовою нагодою.
За словами Папи Бенедикта XVI, бути християнином не є результатом етичного вибору чи високих ідей - це завжди зустріч з подією, особою, яка дарує життю новий горизонт та рішучий напрямок. Правдива зустріч з іншою людиною є ще одним кроком до формації семінариста в правді, без одягання масок, та без гри необхідних ролей331.
«Семінарія Ісуса» не була будівлею - вона була відносинами. Для його учнів формація була важкою подорожжю людського та духовного становлення -подорожжю до справжньої любові, яку вони долали, будучи людьми різного віку, способів мислення, поведінки, походячи з різних прошарків суспільства. Їх єднало покликання, яким кожен з них був запрошений, та відповідаючи на яке, йшов, крокуючи своїм власним шляхом. І саме спільноті учнів, а не окремій людині, Христос поручає голосити Добру новину, христячи тих, що увірували332.
Спільнота Христових апостолів є одним цілим - широко різноманітна всередині, проте з єдиним главою - Ісусом333. Таким залишається і покликання для спільнот семінарій XXI ст.
Підсумовуючи вартість цінності бути спільнотою, зауважимо, що для доброї духовної формації кандидата в дусі внутрішніх відносин з Господом, йому необхідна спільнота, яка допоможе звільнитися від духовної поверховості, нарцисизму, індивідуалізму, невмінні прислухатися до інших і всякого роду кар'єризму, зосередженості на зовнішності, надмірній самовпевненості у власних знаннях334. Спільнотне життя повинно навчити кандидата дивитися на власну віру не як на дар для самого себе, проте як на благодать для служіння ближнім335.
Розглянувши питання третього розділу, приходимо до важливих висновків. Серед багатьох елементів духовної формації ключове місце належить питанню духовного супроводу, що випливає як з навчання Церкви так і з практичного досвіду, здобутого командою українських форматорів під час відвідин французьких семінарій. Це дозволяє нам говорити про раціональність даного акценту також і у світлі формації сучасного семінариста УГКЦ.
Проте тут також слід врахувати важливі акценти, які вдалося виявити завдяки аналізу контексту сучасного світу, реального стану українського суспільства, а також викликів внутрішнього життя семінаристів, отриманих завдяки опрацюванню анонімного опитування 553 вихованців духовних семінарій. Цими акцентами є сім цінностей, які в ході дослідження було окреслено у парі з дієсловом бути, що у своїй суті підкреслює бажання семінариста зростати у даній цінності самому та прагнення кандидата бачити дані цінності в інших.
Отже, духовна формація семінариста УГКЦ у світлі викликів сучасності буде формацією зрілої особистості у цінностях: бути людиною, бути
покликаним, бути в правді, бути сьогодні, бути свобідним, бути прикладом, бути спільнотою. Особливий наголос духовної формації, згідно вищезазначених цінностей, лежить на особистому духовному супроводі.
ВИСНОВОК
Провівши дослідницьку роботу, вдалося дійти до наступних висновків. Перш за все слід наголосити, що основою будь-якого християнського покликання є випереджуюче та цілком безкорисливе обрання Отця, «який благословив нас із неба всяким духовним благословенням у Христі. Бо в Ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові» (Еф 1:3-4). Таким є і покликання до священничого стану, яким сьогодні Господь продовжує взивати до сердець молодих осіб, очікуючи від них свобідної та рішучої відповіді.
Випробуючи духа, молода особа вступає до духовної семінарії, піддаючись процесу формації, де очікує в спокої серця, почути тихий голос Господа, розпізнаючи власне покликання. Крокуючи шляхом формації, кандидат розвиває у собі ідентичність Ісуса Христа - Правдивого душпастиря, щораз більше уподібнюючись до Вічного Первосвященника. Посеред інших складових формаційного процесу, важливими будуть елементи особистого та спільнотного супроводу, що допоможуть кандидату краще приготуватися до майбутнього служіння.
Сфера формації кандидатів до священства є важливим напрямком діяльності УКГЦ, про що свідчить активна праця Патріаршої комісії у справах духовенства. Відчитуючи знаки часу та шукаючи відповіді на щораз нові виклики, структура видала та продовжує видавати чимало важливих документів, які дозволяють організовувати процес виховання семінаристів, йдучи в ногу з часом та у відповідності до актуального навчання Церкви.
Варто підкреслити що процес формації, який складається з чотирьох важливих вимірів: загальнолюдського, духовного, інтелектуального та
душпастирського, все ж залишається цілісною дійсністю, яка діючи у гармонії, дозволяє гідно приготувати кандидата до прийняття священничого сану.
Кожен із формаційних вимірів зосереджується довкола конкретної сфери виховання, проте із центральним місцем у них особливої єдності з любов’ю Христа та відносин з Господом - Добрим Пастирем. Саме Він є Тим, Хто відповідаючи на зусилля самої особи, у нерозлучному спілкуванні з Отцем та за посередництвом Святого Духа, здійснює внутрішню переміну особистості, вчиняючи її готовою прийняти безкорисливий дар священства.
Божий поклик є незмінний, проте змінним є час та обставини, у яких він дається особі. Щоб допомогти кандидату його почути, розпізнати та утвердитися в ньому, слід звертати увагу на знаки часу, відповідно трактуючи його виклики. У межах даного дослідження було виявлено актуальні виклики сучасності у трьох дійсностях: світ, Україна та внутрішньосемінарійне життя. Завдяки критичному погляду Папи Франциска, поданому в його апостольському повчанні Evangelii Gaudium, вдалося встановити виклики сучасного світу, які Понтифік об’єднує під назвою кризи суспільного обов’язку. Серед них найважливішими є: зростаюча економіка виключення, керована законом конкурентоспроможності, культ грошей, які за процвітаючої корупції стають вагомим аргументом вирішення проблемних питань, а також нерівність суспільних можливостей, яка провокує різні форми агресії. Слід пригадати також деякі виклики сучасної культури, позначеної надмірним суб’єктивізмом, перевагою зовнішньої видимості над внутрішньою дійсністю, занепадом культурних коренів та національної ідентичності, значно переповненого медійного простору, у нестримному потоці якого, стає все складніше відчитати автентичну інформацію. Також слід зауважити виклик поширення нових релігійних рухів, що характеризуючись фундаменталістськими тенденціями часто можуть пропонувати духовність без Бога. Не можемо оминути увагою й зростаючу кризу сім’ї, яка завдає щораз більшого удару головній клітині суспільства.
Дані виклики стосуються також і України проте її дійсність
характеризується своїми особливостями, які вдалося виявити завдяки
критичному аналізу даних статистичних опитувань соціологічних груп та
79
компаній. Згідно їх результатів було визначено, що для пересічного українця трьома основними проблемами у 2018-2020 р. є: воєнний конфлікт на Сході України, близько 8-мільйонна міграція українського населення та настрої пов’язані з нею, а також економічна криза, яка супроводжує громадян нації, надаючи життю свої акценти. Ці виклики також впливають на семінариста, який готується стати священником, адже перед вступом до семінарії, він у них зростає, а після її завершення буде покликаним саме у них здійснювати своє служіння.
Третя дійсність є найбільш близькою до питання формації у семінаріях, адже отримана безпосередньо завдяки критичному аналізу результатів анонімного опитування 553 семінаристів 6-ти духовних семінарій України, яке кандидати пройшли у 2018р. Під час дослідження вдалося відповісти на питання: «Хто такий семінарист?», виявивши географію походження кандидата, досвід його попередньої освіти, склад сім’ї, майбутні очікування. Роздумуючи над елементами духовної формації у світлі викликів сьогодення, варто також взяти до уваги факт, що 75 % кандидатів є особами віком від 19 до 25 років, що безперечно має значення. Аналіз питань, пов’язаних з організацією духовного життя показав важливість присутності духівника, його участі у процесі формації особи, а також ставлення семінариста до різних елементів духовного зросту.
Аналіз питань відкритого типу допоміг проаналізувати ставлення семінаристів до діючої формаційно-виховної системи, акцентуючись на її сильних та слабких сторонах; бачення кандидатами духовного життя, з елементами, які семінаристи вважають недостойними, а також з речами, які їх надихають. У завершенні вдалося розглянути питання загальних позитивних речей у спільноті, а також найбільш актуальних питань духовного характеру, над якими кандидати часто роздумують. За даними викликами вдалося виявити цінності, які є важливими для молодої особи, що готується ступити на шлях священства.
Третій розділ дослідження зосередився довкола роздумів саме про духовну
формацію та про духовний супровід як її ключовий елемент. У його першій
частині було взято до уваги досвід групи українських форматорів, здобутий під
80
час відвідин 5-ти сучасних французьких семінарій, який було проаналізовано крізь призму акценту саме духовного формування кандидатів. Незважаючи на різні особливості формації семінаристів, усі семінарії притримуються одного принципу - саме духівник є ключовою особою формації кандидата.
Беручи до уваги виокремлені у дослідженні виклики сьогодення, послуговуючись навчанням учительського уряду Церкви та користуючись здобутим у Франції досвідом, у другій частині розділу, було розглянуто сім цінностей, у якості акцентів духовної формації, на які слід звернути увагу, роздумуючи над формацією сучасного семінариста УГКЦ.
Дані цінності досліджено у словосполученні із дієсловом бути, що наголошує на прагненні кандидата розвивати їх у собі, а також бажанні семінариста бачити їх в оточуючих. Ними є наступні сім цінностей:
- бути людиною, яка наголошує на важливості становлення афективної зрілості особистості із прийняттям своїх сильних та слабких сторін, із інтегрованою сферою статевості;
- бути покликаним, яка наголошує на великому бажанні кандидата розпізнати своє покликання, вірно обрати майбутній стан, а також відповісти на Боже запрошення до Його святого служіння;
- бути в правді, що наголошує на спразі кандидата до пізнання правди, найперше по відношенню до себе, а відтак і до оточуючої дійсності;
- бути сьогодні, що показує цінність часу у житті молодої людини, яка готується до священства, а також важливість його раціонального використання;
- бути свобідним, яка пригадує нам про елемент дарування власної автономії настоятелям, а також про труднощі, які виникають внаслідок цієї важливої особистої деконструкції. Слід прикласти усіх зусиль, щоб приймаючи внутрішні правила життя семінарії, особа не втрачала відчуття власної свободи, проте розуміла даний вчинок, як крок особистої відповідальності.
- бути прикладом, яка говорить про цінність прикладу для формації особи, адже у випадку його негативної сторони стає відштовхуючим фактором, проте у разі його позитивного звершення, стає удвічі сильнішою мотивацією. Саме приклад промовляє як ніщо інше.
- бути спільнотою, наголошує на позитивному факторі присутності спільноти як елементу формаційного процесу, а також виявляє значний позитивний вплив на становлення особи майбутнього душпастиря, який буде покликаний служити саме спільноті.
Дане дослідження не є вичерпним, а лише розкриває можливі акценти у сфері формації кандидатів до священства, відштовхуючись від знаків часу сучасності. Обрана тема має перспективу розвитку, та наділена значною актуальністю, адже світ завжди потребував, потребує і буде потребувати справді святих священників, які будучи вірними та радісними реалізаторами свого покликання, не лише гідно сповнятимуть свої обов’язки, але й прикладом власного життя, надихатимуть оточуючих шукати причин їх видимої надії. З огляду на це, слід прикласти максимум зусиль для організації, дослідження, та постійного вдосконалення системи формації семінаристів, та їх гідного провадження до священства.
Працюючи над темою, слід зауважити нестачу критичної літератури, яка би допомогла виявити та проаналізувати виклики формації у семінаріях УГКЦ, що у своїй суті стає ще одним аргументом на користь подальшого опрацювання даного напрямку.
ДОДАТКОВІ МАТЕРАЛИ
Таблиця 1. Динаміка суспільно-політичних поглядів в Україні336.
Будь ласка, скажіть, які ТРИ проблеми з перелічених є найважливішими для Вас особисто?
Ріст цін 42%
Тарифи/внески на житлово-комунальні послуги 38%
Військові дії на Донбасі 25%
Корупція в державних органах 25%
Система охорони здоров 'я / Медицина 23%
Безробіття 21%
Падіння курсу гривні 1 5%
Некомпетентність влади 1 3%
Соціальний захист бідних 12%
Політична нестабільність 9%
Таблиця 2. Соціально-політична ситуація в Україні337.
Таблиця 4. Настрої та оцінка загроз українцями338
Оберіть з переліку ТРИ речі, яких сьогодні найбільше бракує Україні?
Таблиця 8. Соціально-політична ситуація в Україні8
Якщо говорити про Ваше ставлення до Росії, то з яким із тверджень на даний час Ви найбільше згодні? (%)
восів
Росія - агресор, який загрожує існуванню України як держави, від якого необхідно захищатися і не
54.4
підтримувати жодних стосунків
Росія - звичайна сусідська держава, з якою необхідно підтримувати добросусідські стосунки як
30.9
і зі всімз іншими крзінзми
Росія - дружня та братня для нас країна, з якою необхідно розвивати теплі та дружні стосунки
8.6
Інше
0.5
ВВ/ ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДІ/ НЕ ЗНАЮ
С
' 1 ) 20
о
со
о
Лютий 2020 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ
19
Наскільки Ви довіряєте таким інституціям?
Швидше не довіряю
> Зовсім не довіряю
29
40
14
10 М
29
нвн
15
9 ИИ
23
43
13
12 ШЯ
■■НІН
36
15
ю
25
ш яш
16
на
КШ
13·^
35
■■і
25
15
19
28
15
■і ■
шж
15
- - т ;
26
13
■н
33
20
11
нив
12 Н
32
18
Ні^И
ШШ
10
шя^т
17
22 1
9
т
■ 14 І
24
НИ
26 ГИ
28
Ш 1
В·
32
18 1
■■24
20
23
26 ■
■ 9 20
31
17 Ш
23 ■
7 1 16
36
19 ■
вин
■ 16
зо
21
29 ■
■ 14
зо
21
ЗО Н
35
20
Ш
29 Н
и 12
37
20
28 Н
■ 11
23
■нн
38
■ 10
21
■вин
41
Таблиця 10. Яку країну Ви б обрали для народження, коли би у Вас була така
9Аудиторія: населення України від 18 років і старше. 2500 респондентів. Терміни проведення дослідження: 1922 жовтня 2019 р. Пор. Динаміка оцінки ситуації в країні. Жовтень 2019 // ratinggroup.ua (24.02.2020), слайд 19. 10Пор. 74 % українців обрали б Україну як країну народження, якби в них була така можливість // sapiens.com.ua (24.02.2020).
і Цілком довіряю
Швидше довіряю
Важко відповісти
Волонтери Ветерани АТО Президент України Армія Церква
Громадські організації Мер І сільський голова Національна гвардія Уряд України Верховна Рада України Місцеві ЗМІ Загальнонаціональні ЗМІ Служба безпеки України Обласна державна адміністрація Національна поліція Прикордонна служба Державне бюро розслідувань Податкові органи Митні органи Національне Антикорупційне Бюро Національне агентство з питань запобігання корупції Органи прокуратури Суди
можливість10?
Відповіді з низьким рейтингом 30 %
Потреба зміни у відносинах між проводом семінарії та її вихованцями 16 %
Зауважень немає -все добре 10 %
Брак часу 10 %
Проти тиску та залякування 7 %
Застосування сучасних методів виховання 2 %
Скасувати фізичну працю чи звести її до мінімуму
3 %
Змінити склад ректорату 5 %
Частіше відпускати додому/в місто 5 %
Брак свободи 7 %
Потреба довіри до семінариста 5 %
Таблиця 12. Що Вам подобається у формаційно-виховній системі семінарії12?
Відповіді з низьким рейтингом 16 %
Люди, які є в спільноті 10 %
Добрі відносини з ректоратом 10 %
Сувора дисципліна та контроль 10 %
Розпорядок дня 11 %
Все влаштовує 8 %
Добре організоване молитовне правило 10 %
Поїздки на місії/курсові поїздки 4 %
Важкі умови, що нас змінюють 6 %
Духовний супровід та гідні духівники 7 %
Не
подобається (важко відповісти) 8 %
Таблиця 13. Що ви вважаєте недостатнім (недостойним) у духовному житті
семінарії13?
Поганий приклад семінаристів та духовних осіб
Відповіді з низьким рейтингом 27 %
Конфлікти між братами 3 %
Забагато фізичної праці 3 %
Брак свободи 4 %
Молитва під примусом 5 %
Брак вільного часу (навчання, духовне життя, відпочинок) 11 %
Рівень відносини ректорат - семінарист 8 %
Лицемірство 7 %
Не влаштовує духівник 6 %
19 %
Не вистачає духовних конференцій, реколекцій, роздумів
7 %
Таблиця 14. Що надихає Вас в духовному житті14?
Ісус за мене помер
Святі Таїнства 2 %
Проп°в1д1, р°зм°ви з Відповіді з низьким духівником 2 % рейтингом 15 %
Добрий приклад 46 %
Бог мені кличе до цього служіння 2 %
Відчуття духовного піднесення 2 %
Богослужіння, відвідування святих місць 2 %
4 %
Духовне читання, роздуми, перегляд християнських фільмів
6 %
Молитва 13 %
Віра в те, що Бог мене любить 6 %
Достойне харчування та добрі духівники
3 %
Якісна освіта 4 %
Відповіді з низьким рейтингом 22 %
Спільнотний дух 22 %
Молитовне життя 10 %
Можливості розвитку 8 %
Відкритість ректорату 5 %
Вистачає середників для духовного зросту
В семінарії є дисципліна 8 %
Гідні умови проживання 6 %
5 %
Є багато позитивних речей
7 %
Таблиця 16. Напишіть кілька духовних питань, над якими найчастіше
16
роздумуєте.16.
Божа Воля 4 %
У світі присутнє зло, біль та несправедливість 6 %
Роздуми про гідність священничого служіння 7 %
Чи я є дійсно покликаним? 29 %
Існування Бога та його безкорислива любов до людини 8 %
Вибір стану 14 %
Чи я зможу бути гідним священником 8 %
Молитовне життя Як досягнути 4 % святості 5 %
Роздуми про розвиток духовного життя 13 %
Відповіді з низьким рейтингом 2 %
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТУРАТУРА
Джерела й основна
1. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / перекл. І. Хоменко, Рим 2007.
2. Marmion D. - Mullaney M. - Salvan R. Models of Priestly Formation. Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future. Minnesota 2019.
3. United States Conference of Catholic Bishops. Program of Priestly Formation. Fifth edition. Washington 2006.
4. Відповіді студентів семінарій УГКЦ в Україні [PDF].
5. ІІ Ватиканський собор. Декрет про священиче виховання Optatam totius // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): конституції, декрети, декларації. Коментарі. Львів 2014, 181-195.
6. ІІ Ватиканський собор. Декрет про служіння і життя пресвітерів Presbyterorum ordinis // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): конституції, декрети, декларації. Коментарі. Львів 2014, 302-333.
7. Патріарша комісія священничого виховання у семінаріях УГКЦ. Програма євангелізації та місійного виховання кандидатів у священство в семінаріях УГКЦ. Київ 2009.
8. Патріарший Синод Єпископів УГКЦ. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ [PDF], Київ 2009.
9. Патріарша комісія у справах духовенства. По чину Мелхіседека. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis //збірка документів Церкви, перекл. з італ. Зінченко К. Львів 2018, 344-456.
10. Патріарша комісія у справах духовенства. По чину Мелхіседека. Direttorio per il ministero la vita deipresbiteri //збірка документів Церкви, перекл. з італ. Зінченко К. Львів 2018, 182-343.
11. Патріарша комісія у справах духовенства. По чину Мелхіседека. Pastores dabo vobis //збірка документів Церкви, перекл. з італ. Зінченко К. Львів 2018, 9181.
Допоміжна література
1. Barry W. - Connolly W. Kierownictwo duchove w praktyce. Krakow 1992.
2. Dolphin B. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 89-104.
3. Jamison C. A Reflections on the Qualities of Candidates Entering Seminary and the Formation Implications // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 61-72.
4. Kartje J. Forming the Parish-Priestly Integrated Identity // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 147-162.
5. Manenti A. - Guarinelli S. - Zollner H. Formation and the Person: Essays on Theory and Practice. Leuven 2007.
6. Muszynski H. Istotne wymiary formacji kaplanskiej. Krakow 1993.
7. O’Gorman K. Analogia Ecclesiae - Models of Priesthood: Some Implications for Formation // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 73-88.
8. Rahner К. The Point of Departure in Theology for Determining the Nature of the Priestly Office Theological Investigations. London 1974.
9. Ronald D. An International Perspective on Priestly Formation // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 127-147.
10. Rostworowski P. Kierownictwo duchowe. Kilka zasad wskazowek. Krakow
1997.
11. Zollner H. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 163-177.
12. Августин Ю. Практика духовного керівництва / перекл. Кривобочок О. Львів 2015.
13. Аквінський Т. Summa Theologiae I. [PDF].
14. Бенедикт XVI. Енцикліка Caritas in Varitate. Львів 2011.
15. Білокопитов Д. Глобалізація як чинник впливу на сучасне громадянське суспільство // Державне будівництво 1 (2016) [PDF].
16. Боков О. - Любарська А. Сучасні тенденції зовнішньої трудової міграції населення як індикатор для удосконалення соціально-економічної політики України // Ефективність державного управління 2 (2017) 79-85.
17. Вишковський П. Пізнай своє покликання. Обухів 2004.
18. Війтович В. Сучасний стан молоді та тенденції в Європі // Молодь у Церкві третього тисячоліття. Матеріали IV сесії Патраршого Собору УГКЦ. Львів 2009, 80-83.
19. Гільдебранд Д. Етика. Львів 2002.
20. Горошок І. Духовне життя: Середники до святості. Жовква 2012.
21. Духовні конференції для семінаристів УГКЦ. Львів 2015 [PDF].
22. Жак Ф. Свята Тереза з Лізьє. Шлях довіри і любови / перекл. з фр. Дух І. Львів 2017.
23. Золотоустий І. Про священство. Львів 2001.
24. Іван Павло ІІ, Післясинодальне апостольське повчання Ecclesia in Asia // The Holy see vatican.va (18.02.20).
25. Іван Павло ІІ. Апостольське післясинодальне повчання Familiaris Consortio. Львів 2008.
26. ІІ Ватиканський Собор. Декрет про засоби масової комунікації Inter Mirifica // Catholic news service agnuz.info (19.02.20)
27. ІІ Ватиканський собор. Декрет про місійну діяльність Церкви Ad gentes // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): конституції, декрети, декларації. Коментарі. Львів 2014, 265-301.
28. ІІ Ватиканський собор. Догматична конституція про Церкву Lumen gentium // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): конституції, декрети, декларації. Коментарі. Львів 2014, 55-117.
29. ІІ Ватиканський собор. Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): конституції, декрети, декларації. Коментарі. Львів 2014, 334-417.
30. ІІ Ватиканський собор. Конституція про святу літургію Sacrosanctum Concilium // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): конституції, декрети, декларації. Коментарі. Львів 2014, 265-301.
31. Кащук М. Особливості управління співробітниками X, Y та Z поколінь // Житомирський державний університет ім. І. Франка [PDF].
32. Київська Трьохсвятительська духовна семінарія, Внутрішній устав, Київ 2018.
33. Кодекс Канонів Східних Церков, латинсько-українське видання / перкл. Кобій Й. Рим 1993.
34. Конгрегація у справах духовенства. Священик - служитель Божого Милосердя. Посібник для сповідників та духовних наставників / перекл. з італ. Курилець Т. Львів 2018.
35. Корчагін К. Христова благовість спасіння. Львів 1998.
36. Кремень О. - Гавриш О. Міграційні процеси в Україні: особливості, причини та їх наслідки // Економічний простір 76 (2013) 17-27.
37. Лев XIII. Енцикліка Rerum Novarum // Домашня Церква. Сайт для християнських родин dc.lviv.ua (16.02.2020).
38. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ. Івано-Франківськ 2016.
39. Лионский И. Против ересей // Древлебиблиотека инструментарий начётчика. txt.drevle.com (20.10.2019)
40. Малик Я. Інформаційна війна і Україна // Науковий вісник «Демократичне врядування» 15 (2015).
41. Папська Рада «Справедливість і Мир». Компендіум соціальної доктрини церкви. Київ 2008.
42. Сафонова К. Проблема трудової міграції в Україні. Її вплив на економіку країни // Reporter of the priazovskyi state technical university 34 (2017) 327-335.
43. Синод Єпископів УГКЦ. Катехизм Католицької Церкви, Львів 2002.
51. Хортик О. Тлумачний словник термінів канонічного права. Тернопіль 2013.
52. Чавес П. Гасло 2008року для СалезіянськоїРодини [PDF].
53. Швидка Г. Шлюбна ситуація в європейських країнах // Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України [PDF], 141-150.
54. Шевчук С. Богословська антропологія. Скрипт для приватного вжитку студентів. Львів 2001.
55. Шнайдер М. Виклики у супроводі семінаристів та в їх провадженні до подружнього або безженного стану / перекл. з нім. Качала І. Айхштетт 2018 [PDF].
56. Шнайдер М. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів / перекл. з нім. Качала І. Айхштетт 2018 [PDF].
57. Ястшомб Д. Сповідь і духовне наставництво // Мистецтво сповіді. Порадник / Збірка публікацій за редакцією Юзефа Авґустина ТІ. Львів 2014, 333342.
Інтернет джерела
1. «Грошей не потрібно боятися», - Глава УГКЦ висловився про бідність і багатство //Прибуток.com.ua (01 травня 2015) prybutok.com.ua (12.02.2020).
2. «Семінарія - це особливе місце, де Господь Бог своєю благодаттю виводить душпастиря для свого народу», - Блаженніший Святослав» // Київська Архиєпархія УГКЦ. (30 вересня 2019) ugcc.kiev.ua (12.10.2019).
3. 20 висловлювань В.О. Сухомлинського про виховання // Дитячий психолог. Перший український сайт для батьків та дитячих психологів. (17 червня 2016) dytpsyholog.com (15.09.2019).
4. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями // РІСУ. (19 березня 2018) risu.org.ua (13.04.2020).
5. 74 % українців обрали б Україну як країну народження, якби в них була така можливість // Info Sapiens. (24 серпня 2019) sapiens.com.ua (24.02.2020).
6. Apostolic journey to cologne on the occasion of the XX World Youth Day. Meeting with seminarians. Address of his Holiness Pope Benedict XVI // The Holy See. (19 August 2005) vatican.va (21.04.2020).
8. La spiritualité // Compagnie des Prêtres de Saint-Sulpice. Province de Canada. Au service du sacerdoce du Christ. sulpc.org (16.04.2020).
9. Les dimensions de la formation // Se former auprès du curé d’Ars. Séminaire international d’Ars. seminairears.org (21.04.2020).
10. Projet // Séminaire de Paris. paris.catholique.fr (21.04.2020).
11. Saint-Irénée. Séminaire provincial // La communauté. seminairesaintirenee.fr
(22.04.2020).
12. The society of st John Mary Vianney // What is the society of John-Mary Vianney? sjmv.net (21.04.2020).
13. Un peu d'histoire // Compagnie des Prêtres de Saint-Sulpice. Province de France. saintsulpicefrance.fr (15.04.2020).
14. Vie spirituelle // Séminaire Saint-Sulpice. seminairesaintsulpice.fr
(20.04.2020).
15. Баркли В. Комментарии Баркли: от Матфея. Глава 16 // Библия тека. Собрание переводов Библии, толкований, комментариев, словарей. Bible-teka.com (15.05.2020.
16. Бриндак І. Тіло і члени // Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. №7 (221) липень 2013. sde.org.ua (26.02.2020).
17. Владика Богдан Данило представив Постійному Синодові звіт діяльності Комісії у справах духовенства // Інформаційний ресурс Української Греко-КатолицькоїЦеркви. (28 травня 2019) news.ugcc.ua (08.04.2020).
18. Гуманістична психологія // Encyclopedia of modern Ukraine. esu.com.ua
(06.05.2020).
19. Динаміка оцінки ситуації в країні. Жовтень 2019 // Соціологічна група «Рейтинг». (23 жовтня 2019) ratinggroup.ua (24.02.2020).
20. Динаміка суспільно-політичних поглядів в Україні: опитування IRI // Соціологічна група «Рейтинг». (21 травня 2018) ratinggroup.ua (18.02.2020).
21. Живе телебачення (продюсер). «Моя мрія в житті - бути людиною -пам'яті Блаженнішого Любомира Гузара» // Youtube. (2 червня 2017) www.youtube.com (26.09.2019).
22. Інтеграція // Словопедія. Словник іншомовних слів Мельничука. slovopedia.org.ua (30 жовтня 2019).
23. Канони партикулярного права УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви // Інформаційний Ресурс Української Греко-Католицької Церкви. (4 квітня 2018) news.ugcc.ua (15.09.2019).
24. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Законодавство України. zakon.rada.gov.ua (1.03.2020).
25. Настрої та оцінка загроз українцями // Центр «Соціальний моніторинг». (2 лютого 2019) smc.org.ua (23.02.2020).
26. Патріарші комісії і відділи // Українська Греко-Католицька Церква. ugcc.ua (08.04.2020).
27. Патріарші комісії і відділи // Українська Греко-Католицька Церква. ugcc.ua (25.03.2020).
28. Перша і найголовніша місія священика - бути другим Христом у місці, де тебе Бог поставив // Католицький Оглядач. (30 червня 2018) catholicnews.org.ua (6.09.2019).
29. Послання Блаженнішого Любомира до священиків, дияконів та семінаристів з нагоди проголошення 2009 року роком християнського покликання з особливим наголосом на священничому покликанні // Релігійно-інформаційна служба України. (14 грудня 2009) risu.org.ua (5.09.2019).
30. Проголошення вірним УГКЦ 2009 року Божого роком християнського покликання з особливим наголосом на священничому покликанні // Релігійно-інформаційна служба України. (31 грудня 2008) risu.org.ua (5.09.2019).
31. Результати соціологічного дослідження «Соціально-політична ситуація в Україні — лютий 2020» // Центр соціальних та маркетингових досліджень «Socis». (11 лютого 2020) socis.kiev.ua (23.02.2020).
32. Соціально-політична ситуація в Україні // Центр соціальних та маркетингових досліджень «Socis». (10 березня 2019) socis.kiev.ua (19.02.2020).
33. Суспільно-політичні настрої населення // Соціологічна група «Рейтинг». (4 лютого 2020) ratinggroup.ua (20.02.2020).
34. Україна сьогодні: виклики та перспективи (оновлено). 16 травня 2019 // Центр «Соціальний моніторинг». smc.org.ua (28.02.2020).
35. Формація //Словник української мови. Академічний тлумачний словник. sum.in.ua (29.10.2019).
36. Щорічна зустріч Патріаршої комісії у справах духовенства УГКЦ цього разу відбулася в Німеччині // Василіянський Чин Святого Йосафата. (16.05.2016) osbm.info (09.05.2020).
98
1
Пор. По чину Мелхіседека Післясинодальне апостольське повчання Pastores dabo vobis. Львів 2018, с. 9.
2
Пор. Кодекс Канонів Східних Церков, кан. 329, §1; кан. 195.
3
Патріарший Синод Єпископів УГКЦ. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ [PDF]. Київ 2009, 6.
4
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ. Івано-Франківськ 2016, 32.
5
Пор. Там само, 32.
6
Пор. Хортик О. Тлумачний словник термінів канонічного права. Тернопіль 2013, 143.
7
«Семінарія - це особливе місце, де Господь Бог своєю благодаттю виводить душпастиря для свого народу», -Блаженніший Святослав» // ugcc.kiev.ua (12.10.2019).
8
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ. Івано-Франківськ 2016, 80.
9
Пор. «Семінарія - це особливе місце, де Господь Бог своєю благодаттю виводить душпастиря для свого народу», - Блаженніший Святослав».
10
Пор. Патріарша комісія у справах духовенства. По чину Мелхіседека. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis. Львів 2018, с. 344.
11
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, с. 344.
12
Пор. ІІ Ватиканський собор. Декрет про місійну діяльність Церкви Ad Gentes. Львів 2014, 15.
Пор. Проголошення вірним УГКЦ 2009 року Божого роком християнського покликання з особливим наголосом на священничому покликанні // risu.org.ua (5.09.2019).
15
Проголошення вірним УГКЦ 2009 року Божого роком християнського покликання з особливим наголосом на священничому покликанні.
16
Там само.
17
Пор. Євр 5:4.
18
Синод Єпископів УГКЦ, Катехизм Католицької Церкви, Львів 2002, 1578.
19
Пор. Кодекс Канонів Східних Церков, латинсько-українське видання /перекл. Кобій Й. Рим 1993, кан. 328.
20
ІІ Ватиканський собор. Декрет про священиче виховання Optatam totius. Львів 2014, с. 181.
21
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 28.
22
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 28.
23
Пор. Optatam totius, 6.
24
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 30.
25
Пор. ІІ Ватиканський собор. Догматична конституція про Церкву Lumen gentium. Львів 2014, 9.
26
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 37.
27
Перша і найголовніша місія священика - бути другим Христом у місці, де тебе Бог поставив // catholicnews.org.ua (6.09.2019).
28
Пор. Жак Ф. Свята Тереза з Лізьє. Шлях довіри і любови. Львів 2017, 21.
29
Послання Блаженнішого Любомира до священиків, дияконів та семінаристів з нагоди проголошення 2009 року роком християнського покликання з особливим наголосом на священничому покликанні // risu.org.ua (5.09.2019).
30
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 39-40.
31
Патріарший Синод Єпископів УГКЦ. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ [PDF], Київ 2009, 33.
32
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 44-45.
33
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 46.
34
ІІ Ватиканський собор. Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes. Львів 2014, 17.
35
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 41.
36
Пор. Горошок І. Духовне життя: Середники до святості. Жовква 2012, 443.
37
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 29.
38
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 50.
39
Пор. Мр 3:16-19.
40
Патріарша комісія у справах духовенства. По чину Мелхіседека. Pastores dabo vobis. Львів 2018, 60.
41
Пор. Мр 1:16-20; 10:28; Лк 23:57-62; 14:25-27.
42
Pastores dabo vobis, 60; Пор. Мр:3,14.
43
Pastores dabo vobis, 60.
44
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 90.
45
Pastores dabo vobis, 18.
46
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 52.
47
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 35.
48
Там само, 35.
49
Пор. Патріарші комісії і відділи // ugcc.ua (25.03.2020).
50
Пор. Там само.
51
Пор. Владика Богдан Данило представив Постійному Синодові звіт діяльності Комісії у справах духовенства // news.ugcc.ua (28 травня 2019).
52
Щорічна зустріч Патріаршої комісії у справах духовенства УГКЦ цього разу відбулася в Німеччині // оєЬт.шіо
(09.05.2020).
53
На сьогоднішній момент дана програма наново опрацьована та готується до виходу друком.
54
Трофімов П. Богословська антропологія. Святий Іриней Ліонський про людину. Презентація для приватного вжитку студентів [PDF], 17. Пор. Лионский И. Против ересей // txt.drevle.com (20.10.2019), книга пятая, гл. VI.
55
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 36-100.
56
Пор. Pastores dabo vobis, 43-59.
57
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 89-124.
58
Живе телебачення (продюсер). «Моя мрія в житті - бути людиною - пам’яті Блаженнішого Любомира Гузара» // www.youtube.com (26.09.2019).
59
Пор. Ratio Fundamentals Institutionis Sacerdotalis, 93.
60
Пор. Аквінський Т. Summa Theologiae I [PDF], q.2, a.2 ad 1.
61
Pastores dabo vobis, 43.
62
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 36.
63
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 36.
64
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 94.
65
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 40.
66
Пор. Pastores dabo vobis, 66.
67
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 37.
68
Пор. Там само, 38.
69
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 96.
70
Пор. Там само, 97.
71
Пор. Патріарша комісія священничого виховання у семінаріях УГКЦ. Програма євангелізації та місійного виховання кандидатів у священство в семінаріях УГКЦ. Київ 2009, 3.1.
72
Пор. Туркало Я. Нарис історії Вселенських соборів. Брюссель 1974, 138.
73
Шевчук С. Богословська антропологія. Скрипт для приватного вжитку студентів. Львів 2001, 7.
74
Золотоустий І. Про священство. Львів 2001, 90-91.
75
Пор. Pastores dabo vobis, 45.
76
Там само, 45.
77
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 62.
78
Пор. Київська Трьохсвятительська духовна семінарія, Внутрішній устав, Київ 2018, п. 1.6.
79
Pastores dabo vobis, 45.
80
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 66.
81
Пор. Катехизм Католицької Церкви, 2709-2719.
82
Optatam totius, 8.
83
Пор. Там само, 8.
84
Пор. Київська Трьохсвятительська духовна семінарія, Внутрішній устав, п. 3.4.2.
85
Патріарша комісія у справах духовенства. По чину Мелхіседека. Direttorio per il ministero la vita dei presbiteri. Львів 2018, 49.
86
Пор. Лк 23:34-46; Мт 27:46; Мр 15:34.
87
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 68.
88
Пор. Pastores dabo vobis, 48.
89
Пор. Sacrosanctum Concilium, 59.
90
Пор. Lumen Gentium, 11.
91
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 67.
92
Пор. Pastores dabo vobis, 51.
93
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 76.
94
20 висловлювань В.О. Сухомлинського про виховання // dytpsyholog.com (15.09.2019).
95
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 78.
96
ІІ Ватиканський собор, Gaudium et spes, 44.
97
Пор. Optatam Totius, 13.
98
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 80.
99
Пор. Там само, 79.
100
Пор. 1 Пт 3:15.
101
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 116.
102
Пор. Pastores dabo vobis, 53.
103
Optatam Totius, 14.
104
Пор. Pastores dabo vobis, 51.
105
Там само, 51.
106
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 91.
107
Optatam Totius, 4.
108
Pastores dabo vobis, 57.
109
Пор. Там само, 57.
110
Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 92.
111
Pastores dabo vobis, 57.
112
10S Пор. Optatam Totius, 19.
113
Пор. Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ, 94; Пор. ККСЦ, кан. 353; Пор. Канони партикулярного права УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви // news.ugcc.ua (15.09.2019), кан. 50 §1.
114
Пор. Там само, 94.
115
Там само, 93.
116
Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 120.
117
Пор. Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis, 120.
118
Pastores dabo vobis, 57.
119
Пор. Інтеграція // slovopedia.org.ua (30 жовтня 2019).
120
Пор. Presbyterorum ordinis, 9.
121
Пор. Pastores dabo vobis, 43-59.
122
Пор. Шевчук С. Богословська антропологія. Скрипт для приватного вжитку студентів, 23.
123
Пор. Kartje J. Forming the Parish-Priestly Integrated Identity // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 148.
124
Пор. Лк 10:2.
125
Разіогез ёаЬо уоЬіі', 57.
126
Пор. Gaudium et spes, 4.
127
Франциск. Апостольське повчання Evangelii Gaudium. Львів 2014, с. 44.
128
Пор. Evangelii Gaudium, 51.
129
Evangelii Gaudium, 53.
130
Пор. Там само, 54.
131
Пор. Вих 32:1-35.
132
«Грошей не потрібно боятися», - Глава УГКЦ висловився про бідність і багатство // prybutok.com.ua
(12.02.2020).
133
Папська Рада «Справедливість і Мир». Компендіум соціальної доктрини церкви. Київ 2008, 411.
134
Evangelii Gaudium, 59.
135
Пор. Лев XIII. Енцикліка Rerum Novarum //dc.lviv.ua (16.02.2020), 12.
Бенедикт XVI. Енцикліка Сaritas in Varitate. Львів 2011, 11.
142
Пор. Evangelii Gaudium, 62.
143
Gaudium et spes, 4.
144
Пор. Іван Павло ІІ, Післясинодальне апостольське повчання Ecclesia in Asia // vatican.va (18.02.20), 7.
145
Пор. Evangelii Gaudium, 64.
146
Пор. ІІ Ватиканський Собор. Декрет про засоби масової комунікації Inter Mirifica // Catholic news service agnuz.info (19.02.20) 7.
147
Пор. Evangelii Gaudium, 63.
148
Пор. Evangelii Gaudium, 63.
149
Evangelii Gaudium, 66.
150
Там само, 66.
151
Іван Павло ІІ. Апостольське післясинодальне повчання Familiaris Consortio. Львів 2008, 4.
152
Пор. Швидка Г. Шлюбна ситуація в європейських країнах // Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України [PDF], 148.
153
Пор. Конституція України від 28 червня 1996р. // zakon.rada.gov.ua (1.03.2020) ст.35.
154
Соціологічна група «Рейтинг», Дослідницька агенція «Info Sapiens», Центр соціальних та маркетингових досліджень «Socis», Центр «Соціальний моніторинг», Соціологічна компанія «Gfk Ukraine».
155
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 1. Динаміка суспільно-політичних поглядів в Україні.
156
Пор. Там само. Таблиця 2. Соціально-політична ситуація в Україні.
157
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 3. Суспільно-політичні настрої населення.
158
Пор. Україна сьогодні: виклики та перспективи (оновлено) // smc.org.ua (28.02.2020).
159
54,4 % - Росія - агресор, який загрожує існуванню України як держави, від якого потрібно захищатися і не підтримувати жодних стосунків; 30,9 % - Росія - звичайна сусідська держава, з якою необхідно підтримувати добросусідські стосунки, як і зі всіма іншими країнами; 8,6 % - Росія - дружня та братня для нас країна, з якою необхідно розвивати теплі та дружні стосунки. Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 8. Соціально-політична ситуація в Україні.
160
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 5. Настрої та оцінка загроз українцями.
161
Пор. Там само. Таблиця 6. Суспільно-політичні настрої населення.
162
Пор. Там само. Таблиця 4. Настрої та оцінка загроз українцями.
163
Пор. Кремень О. - Гавриш О. Міграційні процеси в Україні: особливості, причини та їх наслідки // Економічний простір 76 (2013), 18.
164
Сафонова К. Проблема трудової міграції в Україні. Її вплив на економіку країни // Reporter of the priazovskyi state technical university 34 (2017), 329.
165
Пор. Боков О. - Любарська А. Сучасні тенденції зовнішньої трудової міграції населення як індикатор для удосконалення соціально-економічної політики України // Ефективність державного управління 2 (2017), 82.
166
Пор. Боков О. - Любарська А. Сучасні тенденції зовнішньої трудової міграції населення як індикатор для удосконалення соціально-економічної політики України // Ефективність державного управління 2 (2017), 82.
167
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 7. Суспільно-політичні настрої населення.
168
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 9. Динаміка оцінки ситуації в країні.
169
Пор. Там само. Таблиця 10. Яку країну Ви б обрали для народження, коли би у Вас була така можливість?
170
Чавес П. Гасло 2008 року для Салезіянської Родини [РБР].
171
Київська Трьохсвятительська духовна семінарія; Львівська духовна семінарія Святого Духа; Тернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосифа Сліпого; Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Сиверина, Віталія та Якима; Івано-Франківська духовна семінарія імені священномученика Йосафата Кунцевича; Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського.
172
Пор. Відповіді студентів семінарій УГКЦ в Україні [РББ], 1.
173
Пор. Там само, 2.
174
Пор. Там само, 3.
175
Пор. Там само, 14.
176
Пор. Там само, 101.
177
Пор. Відповіді студентів семінарій УГКЦ в Україні, 101.
178
Пор. Там само, 4.
179
Пор. Там само, 12-13.
180
Пор. Відповіді студентів семінарій УГКЦ в Україні, 2.
181
Пор. Там само, 3.
182
На світогляд та цінності особистості окрім її сім’ї та оточення, в якому вона народилася, значний вплив теж мають соціальне та економічне середовище періоду, в якому вона живе. В такій ситуації знаходяться усі покоління, проте вони вбирають в себе цінності та віяння кожної нової епохи, пристосовуючись при цьому до нового ритму життя. Прийдешні покоління не схожі на своїх батьків і прадідів по сприйняттю життя та відношенню до нього, що окрім іншого також пов’язано із неймовірно швидким прогресом. Вчені припускають, що люди, народжені в різних епохах, відрізняються один від одного істотніше та глибше, ніж скажімо звична проблема нерозуміння «батьків і дітей», або, як у нашому випадку - проводу семінарії та її вихованців. З цього випливає, що людей одного покоління об’єднує не лише економічний чи соціальний контекст, а чітко сформована своя система пріоритетів і особистих поглядів на життя, вироблена під впливом значної кількості навколишніх чинників епохи, причому зміна цих цінностей періодично повторюється. Згідно «теорії поколінь», значна частина семінаристів може відноситися до «покоління Z» - особи народженні з середини 1990-х до середини 2000-х. Пор. Кащук М. Особливості управління співробітниками X, Y та Z поколінь // Житомирський державний університет ім. І. Франка [PDF], 3-4.
183
Пор. Rostworowski P. Kierownictwo duchowe. Kilka zasad wskazowek. Krakow 1997, 15.
184
Августин Ю. Практика духовного керівництва. Львів 2015, 12.
185
Пор. Відповіді студентів семінарій УГКЦ в Україні, 5.
186
Пор. Там само, 4.
187
Пор. Там само, 9.
188
Пор. там само, 10.
189
Пор. там само, 12.
190
Пор. Відповіді студентів семінарій УГКЦ в Україні, 17.
191
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ, 90.
192
Додаткові матеріали. Таблиця 11. Що Ви хотіли б змінити у формаційно-виховній системі семінарії?
193
Пор. Там само.
194
Додаткові матеріали. Таблиця 12. Що Вам подобається у формаційно-виховній системі семінарії?
195
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 12. Що Вам подобається у формаційно-виховній системі семінарії?
196
Пор. Там само. Таблиця 13. Що ви вважаєте недостатнім (недостойним) у духовному житті семінарії?
197
Пор. Там само.
198
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 14. Що надихає Вас у духовному житті?
199
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 14. Що надихає Вас у духовному житті?
200
531 відповідь (те що надихає), по відношенню до 267 відповідей (те, що вважаєте недостойним). Пор. Відповіді студентів семінарій УГКЦ в Україні, 19-25.
201
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 15. Загальні позитивні речі у семінарії.
202
Пор. Там само. Таблиця 16. Напишіть кілька духовних питань, над якими найчастіше роздумуєте.
203
Гільдебранд Д. Етика. Львів 2002, 42.
204
Пор. Gaudium et spes, 29.
205
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ, 87.
206
Катехизм УГКЦ «Христос - Наша Пасха», 723.
207
Пор. Йо 3:16.
208
Пор. Катехизм УГКЦ, 850.
209
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ. Івано-Франківськ 2016, 90.
210
Конгрегація у справах духовенства. Священик - служитель Божого Милосердя. Посібник для сповідників та духовних наставників / перекл. з італ. Курилець Т. Львів 2018, 64.
211
Pastores dabo vobis, 40.
212
Пор. Горошок. Духовне життя: Середники до святості, 443.
213
Пор. Августин. Практика духовного керівництва, 19.
214
Пор. Barry W. - Connolly W. Kierownictwo duchove w praktyce. Krakow 1992, 29.
215
Шнайдер М. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів / перекл. з нім. Качала І. Айхштетт 2018 [PDF], 2.
216
Пор. Євр 5:12-14.
217
Пор. Шнайдер М. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких, 3.
218
Конгрегація у справах духовенства. Священик - служитель Божого Милосердя. Посібник для сповідників та духовних наставників, 48.
219
Шнайдер. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 3.
220
Пор. Конгрегація у справах духовенства. Священик - служитель Божого Милосердя. Посібник для сповідників та духовних наставників, 103.
221
Пор. Августин. Практика духовного керівництва, 31.
222
Августин. Практика духовного керівництва, 12.
223
Шнайдер. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 3.
224
Пор. Там само, 4.
225
о. д-р. Роман Островський - префект з навчальної частини Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ; о. д-р. Іван Дулиба - духівник Львівської семінарії Святого Духа УГКЦ; о. ліц. Іван Глова - префект ЛДС УГКЦ.
226
Пор. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями //risu.org.ua (13.04.2020).
227
Рух виникає в контесті Контрреформації у Франції, яка стала поштовхом до християнського відродження. Серед інших реформ чільне місце займало питання виховання майбутніх священнослужителів, а відтак -постання семінарій. У грудні 1641 році, о. Жан Жак Ольєр, спільно з двома іншими священниками, дають відповідь на це питання, засновуючи семінарію у м. Вожирар та трохи згодом в селищі поблизу Парижу. Вневдовзі отець стає парафіяльним священником на парафії Святого Сульпіса, куди він одразу ж переводить свою невелику спільноту. Інші священники долучаються до нього, служачи одночасно для парафії та для семінарії. Так виникає Спільнота священників Святого Сульпіса, яка подібно як і сама семінарія, за свого небесного заступника обирає покровителя парохії, до якої був направлений о. Ольєр. Пор. Un peu d’histoire // saintsulpicefrance.fr (15.04.2020).
228
Пор. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями //risu.org.ua (15.04.2020).
229
Пор. Ronald D. An International Perspective on Priestly Formation // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 131.
230
Пор. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями.
Пор. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями.
235
Спільнота святого Жана Марії Віаннея (SJMV) заснована у квітні 1990 року єпископом Гай-Марі Багнардом. Відповідаючи на заклик Другого Ватиканського собору, спільнота прагне взяти участь в оновленні священничого служіння. Організація існує для того, щоб священники, живучи разом, могли знаходити взаємну допомогу у розвитку свого духовного та інтелектуального життя, щоб могли більш ефективно співпрацювати у священничому служінні та бути врятованими від можливості залишитися самотніми. Пор. The society of st John Mary Vianney // sjmv.net (21.04.2020).
236
Пор. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями.
237
Пор. Les dimensions de la formation // seminairears.org (21.04.2020).
238
Пор. Les dimensions de la formation // seminairears.org (21.04.2020).
239
Пор. Apostolic journey to cologne on the occasion of the XX World Youth Day. Meeting with seminarians. Address of his Holiness Pope BenedictXVI // vatican.va (21.04.2020).
Пор. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями.
252
Пор. Maison Saint-Augustin // paris.catholique.fr (21.04.2020).
253
Пор. 5 днів - 5 семінарій. Форматори київської та львівської духовних семінарій знайомилися з французькими семінаріями.
254
Там само.
255
Пор. United States Conference of Catholic Bishops. Program of Priestly Formation. Fifth edition. Washington 2006, 109.
256
Пор. Muszynski H. Istotne wymiary formacji kaplanskiej. Krakow 1993, 240.
257
Пор. Dolphin B. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 90.
258
Pastores dabo vobis, 5.
259
Пор. Війтович В. Сучасний стан молоді та тенденції в Європі // Молодь у Церкві третього тисячоліття. Матеріали IV сесії Патраршого Собору УГКЦ. Львів 2009, 80-83.
260
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ, 131.
261
Пор. Dolphin. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward, 91.
262
Пор. Dolphin. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward, 90.
263
Пор. Zollner H. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 166.
264
Пор. Manenti A. - Guarinelli S. - Zollner H. Formation and the Person: Essays on Theory and Practice. Leuven 2007, 12.
Пор. Шнайдер. Виклики у супроводі семінаристів та в їх провадженні до подружнього або безженного стану, 10.
269
Пор. Dolphin. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward, 93.
270
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 167.
271
Пор. Бриндак І. Тіло і члени // sde.org.ua_(26.02.2020).
272
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 176.
273
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 6. Напишіть кілька духовних питань, над якими найчастіше роздумуєте.
274
Pastores dabo vobis, 8.
275
Пор. Там само, 8.
276
Пор. Evangelii Gaudium, 63.
277
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права, 176.
278
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ, 180.
279
Пор. Там само, 179.
280
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 167.
281
Пор. Dolphin. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward, 94.
282
Пор. Шнайдер. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 4.
283
Пор. Pastores dabo vobis, 73.
284
Пор. Україна сьогодні: виклики та перспективи (оновлено). 16 травня 2019 // Центр «Соціальний моніторинг» smc.org.ua (28.02.2020).
285
Пор. Малик Я. Інформаційна війна і Україна // Науковий вісник «Демократичне врядування» 15 (2015), 5.
286
Пор. Горошок. Духовне життя: Середники до святості, 444.
287
Пор. Августин. Практика духовного керівництва, 13.
288
Ястшомб Д. Сповідь і духовне наставництво //Мистецтво сповіді. Порадник. Львів 2014, 333.
289
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 170.
290
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 171.
291
Пор. Шнайдер М. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 5.
292
Пор. Августин. Практика духовного керівництва, 13.
293
Пор. Хортик О. Статут. Тлумачний словник термінів канонічного права. Тернопіль 2013, 151.
294
Пор. Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ, 185.
295
Пор. Там само, 186.
296
Пор. Там само, 194.
297
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 12.
298
Пор. Там само. Таблиця 11.
299
Пор. Білокопитов Д. Глобалізація як чинник впливу на сучасне громадянське суспільство // Державне будівництво 1 (2016) [PDF], 1.
300
Пор. Evangelii Gaudium, 64.
301
Пор. Там само, 53.
302
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 168.
303
Пор. Шнайдер. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 9.
304
Пор. Dolphin. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward, 92.
305
Пор. Шнайдер. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 8.
306
Pastores dabo vobis, 9.
307
Пор. Там само, 9.
308
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 11, Таблиця 13.
309
Пор. Jamison C. A Reflections on the Qualities of Candidates Entering Seminary and the Formation Implications // Models of Priestly Formation. Minnesota 2019, 64.
310
Пор. Jamison C. A Reflections on the Qualities of Candidates Entering Seminary and the Formation Implications // Models of Priestly Formation, 66.
311
Пор. Корчагін К. Христова благовість спасіння. Львів 1998, 16.
312
Там само, 16.
313
Пор. Шнайдер М. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 9.
314
Пор. Dolphin. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward, 98.
315
Конгрегація у справах духовенства. Священик - служитель Божого Милосердя. Посібник для сповідників та духовних наставників, 109.
316
Pastores dabo vobis, 21.
317
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 13.
318
Пор. Там само Таблиця 14.
319
Пор. Rahner К. The Point of Departure in Theology for Determining the Nature of the Priestly Office Theological Investigations. London 1974, 56.
320
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 177.
321
Пор. Rahner К. The Point of Departure in Theology for Determining the Nature of the Priestly Office Theological Investigations, 57.
322
Пор. Шнайдер. Виклики у супроводі семінаристів та в їх провадженні до подружнього або безженного стану, 5.
323
Пор. Шнайдер. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 8.
324
Конгрегація у справах духовенства. Священик - служитель Божого Милосердя. Посібник для сповідників та духовних наставників, 1.
325
Левицький О. Формування духовенства за нормами партикулярного права УГКЦ, 194.
326
Пор. Кремень О. - Гавриш О. Міграційні процеси в Україні: особливості, причини та їх наслідки // Економічний простір 76 (2013), 18.
327
Пор. Додаткові матеріали. Таблиця 15.
328
Пор. Лк 10:27.
329
Пор. Баркли В. Комментарии Баркли: от Матфея. Глава 16 // Библия тека. Собрание переводов Библии, толкований, комментариев, словарей. bible-teka.com (15.05.2020).
330
Пор. Zollner. Formation of Priests: Assessing the Past, Reflecting on the Present, Imagining the Future, 168.
331
Пор. O’Gorman K. Analogia Ecclesiae - Models of Priesthood: Some Implications for Formation // Models ofPriestly Formation. Minnesota 2019, 76.
332
Пор. Мк 16: 15-16.
333
Пор. Dolphin. Training for Catholic Priesthood in Ireland Today: Looking Back to Look Forward, 101.
334
Пор. Шнайдер М. Сучасні виклики у духовному супроводі греко-католицьких семінаристів, 1.
335
Пор. Jamison. A Reflections on the Qualities of Candidates Entering Seminary and the Formation Implications, 66.
336
Аудиторія: населення України від 18 років і старше. 2400 респондентів. Терміни проведення дослідження: 15
31 березня 2018 р. Пор. Динаміка суспільно-політичних поглядів в Україні: опитування ІШІ // ratinggroup.ua (18.02.2020), слайд 38.
337
Аудиторія: населення України від 18 років і старше. 2000 респондентів. Терміни проведення дослідження: 5-10 березня 2019 р. Пор. Соціально-політична ситуація в Україні // socis.kiev.ua (19.02.2020), слайд 4.
338
Аудиторія: населення України від 18 років і старше. 10000 респондентів. Терміни проведення дослідження: 19
30 січня 2019 р. Пор. Настрої та оцінка загроз українцями // smc.org.ua (23.02.2020), слайд 29
